Politico: Трамп створив міф про незалежність США від нафти
Дональд Трамп каже, що США можуть відмовитися від Ормузької протоки. Світовий ринок говорить про інше.
Заяви Дональда Трампа про те, що США досягли «енергетичного домінування» і більше не потребують захисту Перської затоки, викликають скепсис у представників нафтогазової галузі. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Politico.
Попри те, що Сполучені Штати стали найбільшим виробником нафти у світі, американський бізнес продовжує наполягати на критичній важливості Ормузької протоки для стабільності глобального ринку.
Протягом останніх десятиліть сланцевий бум створював ілюзію, що енергетична безпека США більше не залежить від близькосхідних конфліктів. Це дозволяло адміністрації Трампа розглядати удари по Ірану як низькоризикові. Проте березневі атаки та відповідь Тегерана довели протилежне: будь-яка дестабілізація в затоці миттєво провокує світову енергетичну кризу. Через особливості нафтопереробної галузі американські споживачі виявилися так само вразливими до стрибків цін, як і мешканці інших регіонів.
На галузевій конференції CERAWeek у Х’юстоні керівники енергетичних компаній висловили тривогу через непередбачуваність дій Трампа. Попри фінансову вигоду від високих цін на нафту, геополітична нестабільність руйнує довгострокові інвестиційні плани. Бізнес вимагає від Вашингтона «довести справу до кінця» в Ірані, щоб позбавити Тегеран можливості контролювати протоку за допомогою безпілотників. У дискусії знову повернулися терміни часів 1980-х років, такі як військовий супровід танкерів.
З часів Франкліна Рузвельта та «доктрини Картера» безпека Перської затоки була пріоритетом нацбезпеки США. Навіть зусилля адміністрації Байдена щодо переходу на відновлювану енергію (які зараз значною мірою згорнуті Трампом) не зменшили роль нафти. Експерти зазначають, що період, коли енергетика не була обмеженням для зовнішньої політики через надлишок пропозиції, завершився. Сьогодні адміністрація Трампа знову використовує енергетичні інтереси як інструмент і водночас робить їх мішенню, що видно на прикладі дій у Венесуелі та на Кубі.
Хоча Трамп стверджує, що США можуть «умити руки», нафтогазові гіганти, навпаки, знову звертають увагу на закордонні проекти в Іраку та Лівії через поступове вичерпання внутрішніх сланцевих ресурсів. Висока «премія за геополітичний ризик» стає для них головною перешкодою. Ситуація навколо Ірану наочно демонструє, що в сучасному світі, де нафта і газ залишаються ключовими ресурсами, повна енергетична незалежність США залишається недосяжною ілюзією, незалежно від риторики Білого дому.
Як відомо, президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп заявив, що Сполученим Штатам потрібно «ще трохи часу», аби повністю розблокувати стратегічно важливу Ормузьку протоку. За його словами, після цього США зможуть не лише відновити судноплавство, а й буквально «взяти нафту» в регіоні.
Раніше президент Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати мають технічну можливість встановити контроль над іранськими нафтовими ресурсами, проте він зважає на суспільні настрої всередині країни.
Американський лідер зазначив, що громадянам США бракує терпіння для тривалих операцій такого характеру: «Знаєте, я не впевнений, що люди в нашій країні мають терпіння зробити це, що, на жаль, знаєте, вони хочуть, щоб це закінчилося».