Трамп і війна з Іраном: чому стратегія «керованого хаосу» більше не працює

Дональд Трамп, який звик розв’язувати кризи шляхом створення інформаційного хаосу, стикнувся з тим, що у війні з Іраном ця стратегія перестає працювати. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на CNN.

Через десять днів після початку бойових дій президент США так і не надав чіткого обґрунтування своєї ініціативи. Його риторика залишається суперечливою: він водночас прогнозує швидкий мир і попереджає про можливість тривалої та інтенсивної ескалації. Ця невизначеність свідчить про колосальний політичний та військовий тиск на лідера, чия спадщина тепер залежить від конфлікту, що спричинив глобальну енергетичну та геополітичну кризу.

Економічні наслідки – падіння ринків та стрибок цін на нафту – створюють загрозу для світової фінансової стабільності. Крім того, атаки іранських безпілотників і ракет по країнах Перської затоки посилюють страхи щодо масштабної регіональної пожежі. Усередині США політичний час працює проти Трампа: зростання вартості життя може критично вдарити по позиціях Республіканської партії на майбутніх виборах, тоді як опитування фіксують небажання американців втягуватися у велику війну.

Під час виступу у Флориді Трамп спробував виправдати операцію, заявивши без доказів, що Іран нібито готувався захопити весь Близький Схід. Проте аналітики зазначають, що на момент початку війни Тегеран був слабшим, ніж будь-коли: його союзники ХАМАС та «Хезболла» розгромлені Ізраїлем, а внутрішня економіка виснажена санкціями. Попри це, президент називає війну «економічним переможцем», обіцяючи, що її завершення принесе американським сім'ям дешеве паливо.

Контраст між хаотичними заявами Трампа та методичними авіаударами США й Ізраїлю є разючим. Поки американські та ізраїльські військові планомірно знищують іранську бойову машину, позиція президента змінюється щогодини. Можливо, це спроба заплутати ворога перед операцією з вилучення збагаченого урану або спосіб маніпулювати нафтовими котируваннями, які миттєво реагують на його натяки про «кінець війни».

Головне питання полягає в тому, чи може Трамп справді зупинити цей процес. Навіть якщо ракетна та ядерна програми Ірану будуть суттєво деградовані, залишається стратегічна дилема: чи була метою зміна режиму? Трамп неодноразово натякав на це, вимагаючи повної капітуляції Тегерана та намагаючись вплинути на вибір нового лідера. Проте реальність виявилася складнішою: попри ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, теократична система продемонструвала живучість, оперативно призначивши наступником його сина Моджтабу Хаменеї.

Надії Трампа на народне повстання в Ірані поки що не виправдовуються. Репресивний апарат режиму, який нещодавно жорстоко придушив протести, залишається дієздатним. Експерти припускають, що замість демократичного розквіту результатом війни можуть стати лише ще жорсткіші репресії. Трамп опинився перед загрозою перетворення конфлікту на постійну «тліючу» війну, яка вимагатиме багаторічного патрулювання та регулярних ударів, як це було в Іраку. Президент прагне оголосити про перемогу, але, ймовірно, усвідомлює, що справжній фінал ще дуже далеко.

Раніше стало відомо, що Кремль використовує ситуацію на Близькому Сході для формування наративу, який дозволить звинуватити США у можливому зриві переговорів щодо завершення війни в Україні.

До слова, удари Трампа по Ірану і повномасштабний напад Путіна на Україну мають набагато більше спільних рис, ніж може здатися на перший погляд. Таку думку висловив американський журналіст, голова московського бюро газети The New York Times Антон Трояновський.