Трамп та його команда. Чому дружба з Москвою швидко «скисла»

    Ситуація у новій адміністрації нині виглядає набагато краще, ніж очікувалося на початку правління Трампа
    Хто керує ключовими відомствами в уряді США? Як вибудовуються відносини між відомствами у неформальній боротьбі за вплив на нового президента? Відповіді на ці питання проливають світло на те, якою буде зовнішня політика супердержави. Оскільки певна невизначеність щодо майбутнього курсу США на міжнародній арені все-таки залишається, важливо розуміти
    • Микола Бєлєсков
    • 17 Березня, 16:08
    • Розсилка
    Дональд Трамп
    Дональд Трамп

    Ситуація у новій адміністрації нині виглядає набагато краще, ніж очікувалося на початку правління Трампа

    Хто керує ключовими відомствами в уряді США? Як вибудовуються відносини між відомствами у неформальній боротьбі за вплив на нового президента? Відповіді на ці питання проливають світло на те, якою буде зовнішня політика супердержави. Оскільки певна невизначеність щодо майбутнього курсу США на міжнародній арені все-таки залишається, важливо розуміти погляди окремих членів адміністрації Трампа і їхню обізнаність із ситуацією в Україні.

    Джеймс Меттіс

    Ім’я колишнього генерала корпусу морської піхоти США і очільника Центрального командування США (2010–2013) з’являється першим у контексті розмов про те, хто в адміністрації Дональда Трампа може підтримувати сприятливу для України політику. У принципі, такі очікування виправдані, якщо оцінювати попередні заяви Джеймса Меттіса і перші кроки на посаді міністра оборони США.

    Ще у травні 2015 року, читаючи публічну лекцію щодо американської стратегії у світі в аналітичному центрі The Heritage Foundation, Меттіс серед усього іншого зазначив: «Фактично РФ намагається відновити сферу впливу серед нестабільних держав на своїй периферії». Окрім того, він чітко назвав протистояння між РФ і Україною війною, наслідки якої є набагато серйознішими, ніж це собі уявляють у США та Європі.

    Новини початку грудня 2016 року щодо номінування Джеймса Меттіса на посаду міністра оборони США розглядалися як чи не єдиний позитив у хаотичному перехідному періоді між обранням Дональда Трампа і його інавгурацією. У відставному генералі бачили гарантію того, що зовнішня політика 45-го президента США буде більш послідовною і традиційною, ніж про це говорив Трамп під час виборчої кампанії. Іще одним позитивним сигналом було те, що саме РФ майбутній міністр оборони назвав головною загрозою для США під час слухань щодо свого призначення у січні 2017 року.

    Міністр оборони Меттіс протягом лютого 2017-го виконував завдання із заспокоєння американських союзників у Європі та Східній Азії, запевняючи їх у тому, що новий глава Білого дому залишатиметься відданим зобов’язанням у рамках союзних договорів. Закордонне турне Меттіса, як вважають американські експерти, виявилося настільки успішним, що це дало можливість радикально змінити уявлення союзників щодо майбутнього курсу США у кращий бік. Особливо запам’яталися заяви Меттіса під час засідання міністрів оборони НАТО про те, що мови про співпрацю із РФ у військовій сфері бути не може, доки Москва не виконуватиме своїх зобов’язань.

    У той самий час, поки Джеймс Меттіс був із візитом у Європі, керівник МЗС України 16 лютого провів зустріч із першим заступником міністра оборони США Робертом Ворком. Сторони обговорили весь спектр двосторонньої співпраці у сфері безпеки, а також ескалацію боїв під Авдіївкою. Отже, найвище керівництво Пентагону чудово ознайомлене із ситуацією в Україні.

    Незважаючи на те, що Джеймс Меттіс, як можна зрозуміти із заяв Дональда Трампа, користується його особистою повагою, до кінця важко сказати, наскільки він є впливовим у формуванні і реалізації політики як такої. Показовим є те, що коли Білий дім опублікував наприкінці січня 2017 року перший указ про обмеження імміграції до США жителів семи країн Близького Сходу і Африки, з міністром оборони ніхто не порадився, хоча цей указ зачіпав і Пентагон. Так само й до сьогодні Меттіс не має нових заступників і міністрів родів військ, разом із якими він міг би реалізувати програму з відродження збройних сил. Не в останню чергу це пов’язано із тим, що оточення Трампа бачить зовсім інших осіб на цих посадах, ніж сам міністр. З іншого боку, позитивний вплив Меттіса змусив Трампа почати перегляд свого ставлення до РФ і перспектив нормалізації відносин у найближчій перспективі.



    Рекс Тіллерсон

    Коли вперше про керівника Exxon Mobile заговорили як про майбутнього очільника Державного департаменту США, це насторожило через його можливу неоднозначну позицію щодо українсько-російської війни і політики стосовно України загалом. Буквально одночасно із цим стало відомо про те, що Exxon Mobile начебто лобіювала неприйняття Конгресом акта 5094 щодо підтримки свободи і демократії в Україні.

    Однак із 1 лютого 2017 року, коли Рекс Тіллерсон офіційно вступив на посаду, він зробив низку проукраїнських заяв. 16 лютого, після зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим державний секретар США публічно заявив, що РФ має виконувати Мінські домовленості. А 1 березня Тіллерсон повідомив, що США діятимуть спільно зі своїми союзниками для протидії «країнам, які загрожують своїм сусідам і дестабілізують свої регіони». Врешті-решт 7 березня керівник МЗС України у рамках візиту до США провів переговори зі своїм американським колегою. За словами Павла Клімкіна, він отримав запевнення від Рекса Тіллерсона у тому, що не буде ніякої угоди між США і РФ за рахунок національних інтересів України. Американська сторона ні підтвердила, ні заперечила такі заяви Клімкіна, водночас спікер Держдепу Марк Тонер під час прес-брифінгу 7 березня заявив, що США чекають від РФ виконання їхньої частини зобов’язань у Мінських угодах.

    Основна проблема голови Держдепу, як і міністра оборони, у тому, наскільки він впливає на формування зовнішньої політики. І у випадку з Тіллерсоном такі сумніви є ще більш виправданими. Американська преса наприкінці лютого 2017 року справедливо зазначила, що, по суті, державний секретар США поки що більше схожий на маргінальну фігуру у зовнішній політиці країни, яку обходять під час її формування і реалізації. На сьогодні ж для Рекса Тіллерсона пріоритетом №1 є боротьба за бюджет свого відомства, яке команда Дональда Трампа планує зменшити у 2018 році на третину. Окрім того, гостро стоїть питання з людиною №2 у Державному департаменті – оточення президента фактично заблокувало призначення на посаду заступника держсекретаря досвідченого службовця Еліта Абрамса як нелояльного до Трампа.

    Майк Пенс

    Особа віце-президента США є одночасно приводом для оптимізму в Україні і так само для питань щодо того, наскільки ця особа є впливовою у команді Трампа. У січні 2017-го, напередодні останнього візиту віце-президента Джозефа Байдена до України, Майка Пенса особисто було детально поінформовано його попередником щодо українських справ. Окрім того, саме віце-президент США отримує щоденну доповідь розвідки про стан справ у світі. Тому він гарно обізнаний з українсько-російським конфліктом, у тому числі щодо останньої ескалації під Авдіївкою. До того ж у рамках Мюнхенської конференції з безпеки Майк Пенс і Петро Порошенко 18 лютого 2017 року провели окрему зустріч. Віце-президент США озвучив тези, які очікували від нього в Києві. Зокрема з приводу необхідності РФ виконувати Мінські угоди, невизнання окупації Криму, а також стосовно досягнень українських реформ. У принципі, нічого дивного у такій позиції немає – Майк Пенс дотримується класичних для республіканців поглядів щодо необхідності протидіяти агресивній зовнішній політиці РФ.

    Проте одразу дві події лютого 2017 року поставили під сумнів впливовість Пенса у новій адміністрації. Перш за все у контексті відставки Майкла Флінна з посади радника з національної безпеки. Віце-президенту не повідомили про те, що Флінн ввів його в оману щодо суті розмов із послом РФ у США, незважаючи на те, що Дональд Трамп знав про це ще наприкінці січня. Так само заяви Пенса щодо підтримки ЄС контрастували із паралельними переговорами радника Трампа Стівена Баннона, під час яких той дав зрозуміти, що США віддають перевагу двостороннім відносинам із європейськими країнами, а не відносинам із ЄС як таким. Хоча на тлі постійних скандалів, які супроводжують адміністрацію Дональда Трампа, в американських ЗМІ починають з’являтися повідомлення про те, що Майк Пенс таки починає набувати реальної ваги і впливу.

    Герберт Макмастер

    Генерал Герберт Макмастер – новачок у команді Дональда Трампа. 20 лютого він змінив на цій посаді Майкла Флінна. Попередник Макмастера серед усього іншого відзначився розмовами на засіданнях Ради національної безпеки щодо того, чи правильною була попередня політика з розширення НАТО на схід. Тому те, що Флінна змінив Макмастер, уже є позитивним кроком.

    Із липня 2014 року генерал Макмастер очолював United States Army Capabilities Integration Center, головним завданням якого є доктринальна підготовка армії США до протидії новим і перспективним загрозам. Одним із питань, яким займався Центр під його керівництвом, було вивчення потенціалу російської армії на прикладі ведення нею бойових дій в Україні. Саме на цьому моменті акцентував увагу міністр закордонних справ України Павло Клімкін під час зустрічі із Гербертом Макмастером 8 березня. У питаннях російської загрози новий радник з національної безпеки є, безперечно, одним з найобізнаніших. Загалом же призначення генерала Макмастера віталося американським істеблішментом.

    Поки що новий радник з нацбезпеки президента США відзначився заявою, де він чітко назвав РФ загрозою, оскільки ця країна проводить політику, спрямовану на підрив ліберального міжнародного порядку. Так само із появою Герберта Макмастера пов’язують початок перегляду Трампом його ставлення до Москви.

    Ніккі Хейлі

    Постійний представник США при ООН також має фактично статус члена уряду. Дуже часто забувають про цей факт, і даремно. Із 27 січня посаду обіймає колишній губернатор Південної Кароліни Ніккі Хейлі.

    Саме постійний представник США при ООН 2 лютого 2017 року зробила заяву, яка стала першим обґрунтованим приводом для оптимізму в Україні. Серед усього іншого Хейлі чітко зазначила, що уряд США продовжуватиме підтримку народу України, зберігатиме санкції до моменту деокупації Росією Криму і закликала Москву до виконання Мінських угод. Саме ця заява постпреда США при ООН фактично дозволила речнику Білого дому Шону Спайсеру 14 лютого заявити, що президент Трамп проводить щодо РФ політику із позиції сили.

    Даніель Коутс

    І найсвіжіше призначення. Головою Національної розвідки США став 73- річний Деніель Коутс. Він відомий тим, що вимагав позбавити Росію чемпіонату світу з футболу Кандидатуру Коутса схвалив Сенат. «За» проголосували 85 осіб з 100, проти були 12. З 1980 року в цілому 30 років Коутс представляв штат Індіана в Конгресі - спочатку в Палаті представників, потім в Сенаті, входив до складу сенатського комітету з розвідки. У середині нульових він був послом в Німеччині. Тепер на посаді директора Національної розвідки Коутс координуватиме роботу всіх 17-ти розвідувальних відомств США.

    Чого чекати Україні?

    Як можна зрозуміти, ключові гравці у питаннях американської зовнішньої політики непогано обізнані із ситуацією довкола України, а також уже зробили низку заяв, які мають проукраїнський характер.

    Ситуація загалом виглядає набагато краще, ніж очікувалося на початку правління Дональда Трампа. Якщо в грудні 2016-го – на початку січня 2017 року були очікування якоїсь великої угоди між США і РФ, де національні інтереси було б принесено в жертву, то сьогодні така угода є малоймовірною. Навпаки – сама ідея можливого порозуміння із РФ стала настільки політично токсичною, що сам Дональд Трамп почав переоцінювати її можливість. Цьому, звичайно ж, сприяли звинувачення щодо контактів членів команди Трампа із представниками РФ, у тому числі розвідниками, протягом виборчої кампанії і перехідного періоду. Така ситуація викликає неприкрите незадоволення в американських прихильників порозуміння із РФ. Окрім того, переоцінці нормалізації відносин з РФ сприяли такі фігури, як Джеймс Меттіс та Герберт Макмастер, у команді Дональда Трампа і факт порушення РФ угоди про РСМД (Договору про ракети середньої і меншої дальності. – «Главком») 1987 року. При цьому американський уряд і досі перебуває на етапі вибудовування управлінської вертикалі і формування стратегії щодо нашого регіону. В таких умовах погляди і обізнаність ключових гравців у команді Трампа є одним із ключових факторів щодо визначення майбутньої політики. І в цьому контексті на сьогодні для України є привід для обережного оптимізму.

    Микола Бєлєсков, аналітик Інституту світової політики, для «Главкома»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ