Чи може корупція бути корисною?
Високий рівень сприйняття корупції не обов'язково означає вищий рівень корупції як такої
Я вважаю, що не з всякою корупцією треба боротися.
Що таке корупція? Вікіпедія визначає це слово як злочинне використання службовими особами, громадськими і політичними діячами їхніх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення. (Я вважаю це визначення занадто вузьким, але нехай буде). При цьому корупція не є атрибутом виключно державних установ: вона присутня у приватних компаніях (особливо великих), громадських і благодійних організаціях (привіт, синій хрест). Ключове слово тут – злочинне, тобто таке, що не передбачене законодавством або внутрішніми правилами відповідної структури.
Це часто плутають з поняттям сприйняття корупції (perceived corruption), яке позначає суспільну оцінку рівня корупції. На відміну від власне корупції, тут визначальним є отримання особистих вигод всупереч чинному суспільному договору, а не законодавству. Це також залежить від ступені відкритості і прозорості сфер, в яких має місце корупція: якщо населення не в курсі хто і як прикурює з певної діяльності, то нема й обурення. Тому високий рівень сприйняття корупції не обов'язково означає вищий рівень корупції як такої.
Крім того, корупція буває різних видів. Наприклад, чиновник А провернув корисний проєкт, який приніс державі 10 млрд. вигоди і взяв собі 10%. Чиновник Б ініціював безглуздий проєкт вартістю 5 млрд. і взяв собі 1%. Чиновник В накрутив 30% відкату на закупівлі товарів на 1 млрд., які і так потрібні. Яка шкода заподіяна державі в цих випадках? Формально-криміналістичний підхід скаже, що 1 млрд. у А, 50 млн. у Б і 300 млн. у В. А я вважаю, що 0 (9 млрд. чистої вигоди) у А, 5 млрд. шкоди у Б, і - таки да - 300 млн. шкоди у В. Тому, якщо відшкодовувати ту вигоду, яку отримали відповідні чиновники, то у випадку А держава отримає 10 млрд. вигоди одноразово, але втратить цінного кадра, який здатний приносити по 9 млрд. прибутку, у випадку Б держава втратить 4,95 млрд., а у випадку В вийде в нуль (мінус витрати на слідчі дії тощо).
Тому я вважаю, що дії чиновників типу А треба узаконити і більше того – заохочувати. Наприклад прямо встановити відсоток комісії за вдалі операції (щоправда, будуть нюанси з оцінкою економічного ефекту, але то деталі). Чиновників типу Б треба показово страчувати (привіт, Мінстратег), а чиновники типу В – це неминуче зло, з яким треба боротися традиційними антикорупційними методами (дерегуляція, контроль закупівель, зовнішній аудит тощо).