В очікуванні війни – вгамуймо тривогу і заспокоймося!

Психоз і паніка продовжують наростати.

Хтось уже пакує тривожні валізи і шукає хатинку в селі куди подалі, щоб сховатися. Хто багатший, уже виймає гроші з банку і переводить закордон чи пакує готівкою валюту в дорогу далеку. Хтось поповнює запаси палива і дров, ліків і продуктів.

Щодня, залякуючи одне одного, віялом поширюються апокаліптичні сценарії наступу Путіна і війни на всій території України. Дзвонять, пишуть, питають: коли почнеться війна?

Моя відповідь: вгамуймо свою тривогу, заспокоймося, ніякого широкомасштабного наступу Путіна – не буде. Іде гра нервів, перевірка на міцність і силу духу. Ідуть торги, високі геополітичні. Так, усе це навколо нас і про нас також, але не ми там граємо першу скрипку, і не другу, й не третю. Іде пошук слабкої ланки, яка не витримає і здасться першою. Багато хто спонукатиме здатися нас, Україну, дотискаючи під страхом нової війни до «имплементации Минских соглашений, особого статуса, всеобщей амнистии» та інших хотєлок Путіна, аби зруйнувати нашу країну зсередини і позбавити її права обирати свій курс, без нової війни. От тут, нам треба вистояти, суспільству і владі треба вистояти. Бо втюхати нам який-небудь «Мінськ-3» разом із вороже налаштованим до України і вже переважно з російськими паспортами ОРДЛО – таке можливо, але лише якщо ми дозволимо ворогу себе залякати. І провокації й локальні загострення на фронті можливі.

Тож спокою і душевних сил нам з вами і українським солдатам, а українській владі – витримати зовнішній тиск і не дозволити зробити Україну найслабшою ланкою у цій нервовій і напруженій глобальній грі!