Чи це і справді наша мова?

Щодо так званої «новомови» (Newspeak) – терміну, який раптом став таким актуальним, що його прив'язують до будь-якого контексту.

Перш ніж викажу свою думку, просто нагадаю, що це термін журналіста і письменника сюрреаліста Джорджа Орвелла, який означає не що інше, як різновид цензури.

«Новомова» мала унеможливити будь-які відхилення від політичної лінії Партії. Це досягалося тим, що в лексиконі і повсякденному обігу – словниковий запас мови зводився до мінімуму. Якщо без слова можна було обійтися, його не мало бути в словнику «ново мови».

Не знаю, навіщо сучасні пропагандисти актуалізували цей термін, але особисто я бачу в ньому відображення нинішньої України. Отож питання, які мене – і сподіваюсь, вас тривожать:

Чи не здається вам, що мова сучасної України значно здеградувала за останні десятиліття?

Я особисто в цьому упевнений. Причини цього на поверхні. Це ті політичні та інформаційні процеси в нашій країні, які творяться неукраїнцями, тими, хто змушений з ряду причин користуватися українською мовою.

Тобто, українська для них виступає в ролі іноземної.

Історія практично не знає випадків довершеного оволодіння іноземців мовою корінного населення. В пам'яті спливає хіба що етнічний поляк Джозеф Конрад, який дивував своєю вишуканою англійською навіть самих англійців.

Наша «квазіеліта» не переймається такими питаннями. Навіщо! Їй не треба особливо напружуватися, бо в її руках практично усі сучасні українські ЗМІ, і всі важелі держуправління.

Тобто, якщо ти володієш п'ятьма сотнями українських слів, то ніхто навіть не додумається тобі в чомусь дорікнути. Основна ж вимога говорити українською ніби дотримується?

Але убогість і обмеженість такого «спікера» стає зрозумілою тільки тоді, коли він відривається від заготовленого і відредагованого тексту – і починає імпровізувати. Або ще гірше – коли такому «спікеру» доводиться дискутувати з кимось із істиних носіїв мови – ітелектуалом чи просто українським інтелігентом, який знає українську класику, вільно оперує українськими ідіомами, метафорами та цитатами або історичними фактами. Отут і стає помітна разюча різниця між справжньою мовою народу і тим «новомовом», яким уже двадцять років живе наша країна.

А щоб не було чутно і помітно, що вібулася ця грандіозна культурна і мовна підміна, зробили наступне – з нашого інформаційного простору вичистили практично всіх носіїв мови і представників справжньої української інтелігенції – письменників, поетів, мистецтвознавців, краєзнавців.

Вакуум, який утворився, нашвидкруч заповнили спритними і плодовитими «кріейтерами» новітньої укоаїнської культури.

Драматизм цієї ситуації полягає в тому, ця «новомова» викликає жах у людей освічених, тоді як більшість молодого покоління, що виросло на цій «новомові» і не потребує більшого і кращого.

А тепер додайте до цих 500 слів «новомову» ще якусь кількість ненормативної лексики та російського матюччя, молодіжного модного сленгу та запозичених англіцизмів – і ви отримаєте цю лексично збіднену, жахливо брудну і катастрофічно здеградовану мову, яку ми маємо. Якою заповнене наше спілкування, наші телеканали, наші радіостанції – і наші пісні, які 24 години на добу лунають на ФМ-каналах.

Найстрашніше те, що ви ніде не можете почути мовних еталонів, бо українські мистецькі артефакти, за виключенням культових вишиванок, просто виведені за межі масової свідомості! А до українського класичного літературного спадку у молоді стійке неприйняття.

Чи розуміє це хтось у новітній Україні? Можливо! Але цю тему навіть немає з ким і де обговорити, бо ця тема закрита раз і назавжди.

Ось виходить, що те, що більшість вважає українською мовою, насьогодні такою не є. Це оруелівський «новомов», ускладнений війною, демографічними процесами і нерозумінням на вищих щаблях важливості і складності проблеми. Бо той «новомов» , який сьогодні у нас поширюється на противагу «вєлікаму і магучєму» – це що завгодно, але не наша рідна і слов»їна, хто б і що вам не говорив.