Де взяти гроші? Чи є в України «план Б»

За даними Міністерства фінансів України з січня до 15 грудня 2023 р. Україна отримала $38,4 млрд зовнішнього фінансування до загального фонду бюджету. 

Найбільшими кредиторами і донорами України стали: ЄС – сума фінансування $17,9 млрд доларів, Уряд США – $10,9 млрд, МВФ – $4,5 млрд, Уряд Канади – $1,8 млрд. У листопаді-грудні до бюджету було залучено 1,5 млрд євро макро-фінансової допомоги від ЄС, $0,4 млрд гарантованих коштів від Великої Британії, $0,9 млрд від МВФ і майже $1 млрд від Японії. 

Потреби України в зовнішньому фінансуванні на 2024 рік, згідно з оновленою програмою МВФ, становитимуть $37,3 млрд (порівняно з $45,7 млрд у 2023 році). На жаль, станом на сьогодні, більше половини з названих $37,3 млрд не мають надійних джерел покриття. Планом зовнішнього фінансування України на 2024 р., що є складовою програми співробітництва з МВФ, передбачено надходження $8,5 млрд гранту від США і $2 млрд гарантованих коштів від Японії. Решта в сумі $20,4 млрд позначається як «інші» джерела фінансування, до яких МФ відносить потенційні надходження від ЄС, урядів Канади і Японії. Проблема в тому, що такі «інші» джерела не затверджені законодавчими органами відповідних країн чи об’єднань, а тому їх надходження не є гарантованим. 

Найближчим часом проблема залучення до України адекватної військово-економічної допомоги для відбиття російської агресії та підтримання стійкості економіки буде однією з найгостріших. Її розв’язання потребуватиме активних зусиль всіх гілок влади та виконання Україною погоджених зобов’язань перед міжнародними партнерами. 

При збереженні непохитної солідарності західних союзників з Україною та їх стратегічної налаштованості на нанесення відчутної шкоди агресивному авторитарному режиму путіна тимчасові затримки зовнішнього фінансування не матимуть критичного характеру для нашої країни. Адже, у даний час Україна має майже $39 млрд золото-валютних резервів, значні накопичення на депозитах Уряду та недовикористаний потенціал внутрішнього ринку державних запозичень.

Фінансування Збройних сил нам обходиться в 25-30% ВВП. Це гігантська величина. Так, видатки Державного бюджету на сектор національної оборони в 2023 р. згідно з уточненим річним планом мають скласти 2,1 трлн грн (32% ВВП). На 2024 рік в Державному бюджеті поки що закладено значно меншу суму – 1,2 трлн грн. Але все одно в масштабах ВВП це також багато – 16% ВВП.

Такі обсяги неможливо просто додатково вилучити з економіки через податки чи інші обов’язкові платежі. Усі податкові надходження Зведеного бюджету в 2024 році складуть 26% ВВП. До війни податкові вилучення становили 27% ВВП. Тобто ресурс тут невеликий. Також слід мати на увазі, що додаткове збільшення податкового навантаження – пригнічуватиме економічну діяльність.

Історичний досвід показує, що основним фінансовим ресурсом воюючих країн були не податки, а позики, гранти та грошова допомога. Частка податків у складі фінансових ресурсів Уряду США під час ІІ світової війни становила лише 30%, під час І світової – 20%. В Україні податкові платежі сформували 45% усіх ресурсів Уряду у 2022-2023 роках.

Натомість ресурс внутрішнього боргового ринку значною мірою залишається незадіяним. В банківській системі знаходиться понад 700 млрд. грн. вільної банківської ліквідності, а в позабанківському обігу знаходиться понад $118 млрд. готівкової іноземної валюти. Потенційно ці кошти можуть бути залучені до фінансування фіскального дефіциту.

Країна входить у 2024 рік зі значним запасом ліквідності. Тільки заборгованість НБУ перед банками за депозитними сертифікатами на 15 грудня становила 356 млрд грн, цей запас давно пора було розконсервувати. Побоювання деяких експертів, що НБУ «увімкне друкарський верстат» виглядають трохи кумедними, оскільки НБУ його і не вимикав: з початку року готівка в обігу збільшилась на 32 млрд грн (М0); готівка в обігу + залишки на рахунках (М1) виросли на 134 млрд грн (в таблиці наведені дані по М1-М3). Як бачимо, «друк грошей» у 2023 році не завадив Україні збільшити міжнародні резерви і мати річну інфляцію нижче, ніж були офіційні прогнози на початку 2023 року. Саме тому технічна пауза в отриманні міжнародної допомоги у січні взагалі не несе ніяких ризиків. 

Доцільно визначитись щодо умов репрофайлингу боргу Уряду перед НБУ, зменшення ставки по ОВДП, відкриття ринку ОВДП для НБУ. Доцільно розпочати реформу системи рефінансування та кредитного ринку, щоб надруковані кошти не штурмували валютний ринок. Налагодити чітку роботу з партнерами по конфіскації росактивів за кордоном і зменшення держборгу в розрізі дорогих кредитів.

Якщо виникнуть окремі труднощі щодо зовнішнього фінансування, приватизації та емісії (обмежено меморандумом), то залишається внутрішній борговий ринок.

В банках на рахунках юридичних та фізичних осіб зараз 1,5 трлн грн (ліквідності 720 млрд) та $19 млрд В готівці 720 млрд грн та $118 млрд Запропонував би розробити план дій НБУ, держбанків та мінфіну, щоб зібрати ці гроші в ОВДП.

По готівці точних даних немає, але вважаю це дуже недооціненим сегментом боргового ринку. Ураховуючи валютні обмеження та вартість 5% проти 8% МВФ, Мінфін міг би активніше просувати цей продукт. Колись я ставив це питання міністру фінансів Марченко на експертній онлайн-дискусії.

По-третє, ініціювати спрощення доступу фізичних осіб до валютних ОВДП через зменшення супровідних витрат на операції із цими цінними паперами (відкриття рахунків, переказ коштів та зарахування виплат, тощо, які де-факто визначають високий поріг входження в інвестиційну позицію). Відповідний пілотний проект може бути реалізований державними банками, що змусить «підтягтися» по комісіям інших посередників на ринку.

По-четверте, варто розглянути можливість розумного пом’якшення вимог з фінансового моніторингу щодо коштів, які інвестуються у державні цінні папери.