Зеленський і Конституція. Нарис перший
Нову країну можна побудувати лише за умови загальної поваго до Конституції, а не навпаки
Питання розпуску парламенту, або його дострокового припинення повноважень, якщо коректно висловлюватися, бентежить увагу широкої громадськості вже не перший день. Тому нижче декілька коротких тез по темі.
1. Розпуск парламенту є неконституційним. Якщо до виходу Народного фронту з коаліції питання було більш ніж дискусійним (стосовно наявності/відсутності підстави для розпуску парламенту), після того як Голова Парламенту оголосив про відсутність коаліції – терези качнулися в сторону неконституційності.
2. Є дві логіки. Перша говорить про відсутність коаліції вже тривалий час і як додатковий аргумент на користь питань щодо легальності такого підходу використовує нелегітимність парламенту (низька підтримка декілька років підряд), що, безумовно, має місце. Друга полягає в тому, що всі процедури, передбачені Конституцією мають бути дотримані.
3. Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських, в порядку передбаченому Конституцією, Президент може розпустити Парламент. Але лише до 27 травня. То як вираховувати момент відсутності коаліції, з якого починається цей місяць?
4. Перша логіка передбачає підхід «всі і так знають». Друга, відходить від примітивного розуміння Конституції, і передбачає необхідність встановити факт відсутності коаліції. Апологети відсутності коаліції з лютого 2016 року (моменту виходу Самопомочі), свідомо уникають того, що 14 квітня, при формуванні Кабінету міністрів, коаліція нараховувала 236 парламентарів. Виключно БПП та НФ. То з якого моменту рахуємо?
5. Виглядає так, що варіант Народного фронту зі стабільним переходом влади, на жаль, не спрацьовує.
6. Дострокове припинення повноважень парламенту може привезти до формування коаліції з однієї фракції, наслідком чого буде… будь що.
Останнє, і, найважливіше. Нову країну можна побудувати лише за умови загальної поваго до Конституції, а не навпаки. І як раз це треба робити разом.