Зеленський і Конституція. Нарис перший

Питання розпуску парламенту, або його дострокового припинення повноважень, якщо коректно висловлюватися, бентежить увагу широкої громадськості вже не перший день. Тому нижче декілька коротких тез по темі.

1. Розпуск парламенту є неконституційним. Якщо до виходу Народного фронту з коаліції питання було більш ніж дискусійним (стосовно наявності/відсутності підстави для розпуску парламенту), після того як Голова Парламенту оголосив про відсутність коаліції – терези качнулися в сторону неконституційності.

2. Є дві логіки. Перша говорить про відсутність коаліції вже тривалий час і як додатковий аргумент на користь питань щодо легальності такого підходу використовує нелегітимність парламенту (низька підтримка декілька років підряд), що, безумовно, має місце. Друга полягає в тому, що всі процедури, передбачені Конституцією мають бути дотримані.

3. Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських, в порядку передбаченому Конституцією, Президент може розпустити Парламент. Але лише до 27 травня. То як вираховувати момент відсутності коаліції, з якого починається цей місяць?

4. Перша логіка передбачає підхід «всі і так знають». Друга, відходить від примітивного розуміння Конституції, і передбачає необхідність встановити факт відсутності коаліції. Апологети відсутності коаліції з лютого 2016 року (моменту виходу Самопомочі), свідомо уникають того, що 14 квітня, при формуванні Кабінету міністрів, коаліція нараховувала 236 парламентарів. Виключно БПП та НФ. То з якого моменту рахуємо?

5. Виглядає так, що варіант Народного фронту зі стабільним переходом влади, на жаль, не спрацьовує.

6. Дострокове припинення повноважень парламенту може привезти до формування коаліції з однієї фракції, наслідком чого буде… будь що.

Останнє, і, найважливіше. Нову країну можна побудувати лише за умови загальної поваго до Конституції, а не навпаки. І як раз це треба робити разом.