«Третя хвиля» російської піхоти. Хто воює за окупантів

Розмовляла зі старим побратимом, дуже крутим бійцем, з яким ми нині на різних ділянках, з лютого він вже тричі поранений. Розповів історію, від якої волосся дибки, і показав фотки. Це було кілька днів тому, під час бою в одному з населених пунктів Донеччини. Вороги атакували позиції наших військ. Спочатку в бій пішли «бородаті» – у «гірці» та мультикамі, в дорогому взутті, з якісним спорядженням. Наші їх усіх знищили в ближньому бою – від 100 до 20 метрів.

Потім була «друга хвиля» – колишні засуджені. Вони були хто в чому, але загалом мали непогане озброєння. І наші їх усіх теж знешкодили. Звідки знаєш, що то були засуджені, питаю. Він каже, що, по-перше, тих, хто сидів, з обличчя видно, а по-друге, потім на тілах наші побачили відповідні татуювання.

І от коли наші ліквідували тих екс-в'язнів, у бій пішла «третя хвиля». Мій побратим називає їх «дітьми». Каже, що були зовсім юні, деякі виглядали неповнолітніми, як студенти-першокурсники. І вони були зовсім без зброї! Бігли до трупів і намагалися взяти зброю у них. Наші покришили їх, звичайно.

Мене шокувало те, що ці юнаки, яких кинули у бій без зброї – жоден! – не підняли руки і не закричали «не стріляйте, здаюся!». Ніяким зомбуванням таку поведінку не поясниш. Пояснити її можна лише тим, що якби вони підняли руки, свої постріляли б їх у спини.

Чи, може, у них там нічого не знають про обміни полонених, і ці юнаки думали, що в полоні їх закатують?