Чому українці не вважають себе захищеними
Велика кількість українців стурбована зростанням загроз для безпеки. Але кроки для захисту здійснює лише мізерна частина людей
Майже половина українців вважають, що протягом останнього року зросли загрози для безпеки. А точніше – 43,5 відсотка.
І, на перший погляд, дивнішим є те, що лише 25,3 відсотка побачили, що життя стало небезпечнішим саме в їхньому населеному пункті.
Хоча, дивного немає нічого. Але – спочатку позитив (так, він тут теж є). І полягає цей позитив, що нарешті українці знайшли спростування своїй улюбленій приказці «добре там де нас немає». Виявляється, що для багатьох (майже для п’ятої частини населення всі загрози, що зростають – зростають десь далеко). Тому можна спокійно жити в своєму місті і селі.
Друге – це така собі «наукова» констатація факту – нас лякають новини. Тобто, саме новинева стрічка в українців формує уявлення про те, що життя стає гірше, злочини і загрози зростають. Проблема в тому, що людина а) завжди краще помічає гірше; б) сам порядок новин формується таким чином, що вам обов’язково розкажуть про секс, кров і чужі гроші та ніколи не скажуть, що в 99,9 відсотка населення день пройшов як завжди – мирно і спокійно.
Висновок буде той же, що і у професора Преображенського – «менше читайте радянський газет за обідом». Радянських, звичайно, вже немає. Але є цілі медіагрупи, яка цілеспрямовано займаються тим, що насаджує нам страхи. І – паралельно – призводять до думки про нездатність держави нас захистити.
І третє. Найцікавіше. У 2015 році проводилось інше опитування (R&B Group). І тоді також 44 відсотка заявили, що невдоволені своїм рівнем безпеки. Тут прямо напрошується паралель, що в нас просто половина людей живуть у постійному панічному відчутті, що «далі гірше». Та я не буду розвивати цю думку. Залишу її вам. Скажу лише, що тоді опитування більше стосувалось проблем безпеки. І у людей запитали – а ви самі щось зробили, щоб підвищити свій рівень безпеки. І о диво – лише 15 відсотків з усіх опитаних пішли на якісь кроки, щоб себе більше захистити. Тому можна довго говорити про проблеми – але не намагатись їх вирішувати.
Тут би думку розвинути до того, що «вогнепальна зброя – рятує». Але я дуже далекий від такого висновку. Проблема в тому, що 85 відсотка навіть не намагались змінити замок на дверях чи купити балончик. Тобто, є проблема в тому, що наші страхи розходяться з нашим бажанням реально себе захистити.
Це не говорить про те, що проблем і загроз для життя громадян стало менше. Але їхня кількість точно не зросла порівняно з минулим роком так, щоб говорити про якийсь колапс.