Чому українці не вважають себе захищеними

Майже половина українців вважають, що протягом останнього року зросли загрози для безпеки. А точніше – 43,5 відсотка.

І, на перший погляд, дивнішим є те, що лише 25,3 відсотка побачили, що життя стало небезпечнішим саме в їхньому населеному пункті.

Хоча, дивного немає нічого. Але – спочатку позитив (так, він тут теж є). І полягає цей позитив, що нарешті українці знайшли спростування своїй улюбленій приказці «добре там де нас немає». Виявляється, що для багатьох (майже для п’ятої частини населення всі загрози, що зростають – зростають десь далеко). Тому можна спокійно жити в своєму місті і селі.

Друге – це така собі «наукова» констатація факту – нас лякають новини. Тобто, саме новинева стрічка в українців формує уявлення про те, що життя стає гірше, злочини і загрози зростають. Проблема в тому, що людина а) завжди краще помічає гірше; б) сам порядок новин формується таким чином, що вам обов’язково розкажуть про секс, кров і чужі гроші та ніколи не скажуть, що в 99,9 відсотка населення день пройшов як завжди – мирно і спокійно.

Висновок буде той же, що і у професора Преображенського – «менше читайте радянський газет за обідом». Радянських, звичайно, вже немає. Але є цілі медіагрупи, яка цілеспрямовано займаються тим, що насаджує нам страхи. І – паралельно – призводять до думки про нездатність держави нас захистити.

І третє. Найцікавіше. У 2015 році проводилось інше опитування (R&B Group). І тоді також 44 відсотка заявили, що невдоволені своїм рівнем безпеки. Тут прямо напрошується паралель, що в нас просто половина людей живуть у постійному панічному відчутті, що «далі гірше». Та я не буду розвивати цю думку. Залишу її вам. Скажу лише, що тоді опитування більше стосувалось проблем безпеки. І у людей запитали – а ви самі щось зробили, щоб підвищити свій рівень безпеки. І о диво – лише 15 відсотків з усіх опитаних пішли на якісь кроки, щоб себе більше захистити. Тому можна довго говорити про проблеми – але не намагатись їх вирішувати.

Тут би думку розвинути до того, що «вогнепальна зброя – рятує». Але я дуже далекий від такого висновку. Проблема в тому, що 85 відсотка навіть не намагались змінити замок на дверях чи купити балончик. Тобто, є проблема в тому, що наші страхи розходяться з нашим бажанням реально себе захистити.

Це не говорить про те, що проблем і загроз для життя громадян стало менше. Але їхня кількість точно не зросла порівняно з минулим роком так, щоб говорити про якийсь колапс.