Хто винен у війні? Українці знають відповідь

Українці не заслужили цю війну. Моє покоління, яке раділо «кіндеру» на свята, те яке збирало жуків на картоплі замість розвиваючих монтесорі, яке звикло, що робота, а точніше «х#яринг» – кращий психолог – вже точно не заслужило лежати зараз у могилах. Точно не заслужило топтати багно в окопі. І точно не заслужило повторити долю прабабці – ставши вдовою до 30. Наше покоління робило дві революції, вигрібало війну з 2014 і пішло о 7-й ранку брати військкомат 24.02.2022. Що ще треба було зробити цим 8-10 мільйонам людей цього працездатного покоління?

Не народ тупий. Не земля якась проклята. І точно не варто тужити за «країною, яку ми проср@ли в 1991 році, що за рівнем ВВВ лише в 5-7 разів поступалась Китаю». Вона була нежиттєздатна без ринкових реформ і чіткої відповіді на питання: «Куди рухаємось?». Це був труп, який треба було поховати і забути. А не оживляти його ще 30 років, як Франкенштейн зшивав різні ноги і голову.

Я подивилась вік цієї особи. І здивувалась.

Я чула таке від бабок-комуністок на Печерську. У маршрутці Лохвиця-Київ колись. Але не від молодою людини, яка позиціонує себе як успішного бізнесмена. Хоча на рядку «займався багато років багатоповерховим будівництвом» – все стало зрозуміло. Це доволі слизький бізнес з багатьом перемінними.

Ми не заслужили цю війну.

Однак це страшний подзвін по тому, що в велику політику на гарматний постріл не можна пускати «тимчасово безробітних людей», які ніколи не мали стосунку до політики.

Що й дарма не треба дешевий газ із РФ, якщо ціна його – віддати ракети високої дальності і стратегічні бомбардувальники.

Що можна поекономити на серіалах і дорогах, коли у тебе мають бути в пріорітеті міномети і боєприпаси.

Що мова важлива. Що пам’ятники, під якими призначаєш побачення – теж мають сенс. І що якісь родичі з болотяних єбенів не мають бути для тебе авторитетом.

Я би не стала гучно заявляти про національну невдячність. Той випад проти Бена Воллеса і Великої Британії був випадом одної приватної особи. Яка ще до великого вторгнення видала пасаж: «ето ваше панібратство! Я прєзідєнт, Міша». Цей випад щодо Воллеса огидний, але зробила його одна особа, а не 37 мільйонів.

Ти не можеш чекати змін від інших людей. Не всі люди сміливі, не всі мають сили на те, аби вийти із зони комфорту. Так само лиш дрібка людей володіє навичками лідера. І піде і зробить. І добре, коли на ними підуть інші.

Якщо скиглити в інтернеті, що народ нікчемний – ніяких змін і не буде. Народ який уже є з ним треба працювати і міняти.

Я дивилась архівне відео інавгурації Ющенка на Майдані. Він привітався до юрби: «Слава Україні!» – у відповідь мовчання. У 2018, коли це вітання запровадили в ЗСУ – скільки лютого трешу неслось, що це нацизм, фашизм і молодчики Бандери та Шухевича.

Однак зараз я часто чую з нижнього поверху, коли «Героям Слава» вітаються під магазином розливного пива і барбершопом.

Токсичне, не токсичне середовище – рубай своє. За справжнім хистом і якісним бізнес-планом приходить успіх. І тоді ті, хто не вірив і хейтив – заткнуть пельку.

«Візьми і зроби!» – як висіло колись на біг-борді одної політичної сили. Але реально зроби, а не язиком.

Ніхто не заслуговує на війну. Війна не додає ні молодості, ні краси, ні здоров’я. Війна це біль. І його не лікує ні час, ні кабінети лікарів…

Винуваті у війні виключно наші сусіди. Заздрісні і підступні сусіди на літери Р. і Б.