У кожному суспільстві є свої савонароли

Якщо якусь думку, наприклад, про винуватість українців у війні шерить багато людей, значить вона заділа нерв і в суспільстві є певна частина людей, яка з цим погоджується. Що не дивно. Вона завжди є.

В психології механізм пошуку причини події (відповіді на питання – хто винен?) називають атрибуцією, навіть каузальною атрибуцією.

Ця атрибуція буває трьох видів – по об єкту, по суб'єкту, по умовам.

Простіше, якщо я вдарилась боляче об стіл то це тому що – а) я дура неуважна, б) стіл сволота, стоїть де не треба в) день такий дурний.

«Українці самі винні» – це атрибуція по суб'єкту, по самому собі, але не зовсім (ще винні можуть бути наші вороги, або наші друзі і власне це кінечний набір атрибуцій по суб єкту і він увесь явлений в укрїнському суспільстві).

Є ті, хто вважають винним у війні ворогів-росіян, ті хто вважають винними друзів-європейців ну й ті, в кого українці самі винні. Куди ж без них.

Але що нам з психологічної точки зору дає позиція «українці самі винні»? Ілюзію контролю, бо якщо ми самі винні, то значить ми контролюємо покарання за вину – виправимося ми – закінчиться війна, це позиція яка частково заспокоює та зменшує рівень тривоги, але в одночас позиція «українці самі винні» – є позицією виключення, бо винні завжди якісь інші абстрактні українці, а не я, який ототожнюється з безгрішним автором.

Хто завгодно, але не я – краду, коррупціонер, поганець і тим самим магічно притягує кару

Тож, ми отримуємо складену психологічну реакцію де з одної сторони в частки аудиторії, що підтримує таку каузальну атрибуцію з'являється іллюзія контролю над подіями, а з іншої – власна індульгенція – «винен точно не я, а оті погані українці».

Зниження тривоги, підсилення відчуття хорошого я, фіксація моральної позиції

profit

Хороша новина – цієї категорії людей зазвичай менше, чим інших бо є феномен позитивного ставлення до власного Я, який зрештою перемагає.