Боротьба з корупцією чи імітація цього процесу?

Які два повідомлення, що стосуються антикорупційної боротьби, вам здаються важливішими: про те, що в Раді відхилено законопроєкт, який зміцнює незалежність САП і повертає нас до ситуації, коли керівника Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури можна звільнити рішенням Генпрокурора, чи вручення детективами НАБУ підозри екс-міністрові Пивоварському у зловживанні владою і службовим становищем? Ніби мінус на плюс має дати нуль. Але це чисто арифметично. З точки зору щоденного руху вперед простій на місці нас точно не влаштовує. Імітаційні дії також не наближають нас до великої перемоги на внутрішньому фронті боротьби з корупцією. Що я маю на увазі?

В імітації боротьби з корупцією чого тільки ми з вами не бачили – й арешти урядовців на засіданні уряду, й спецоперації із затриманням та перевезенням у столицю підозрюваних гелікоптерами (уявляєте масштаби театральної постановки, на яку витрачали майже голлівудські бюджети?). Одним словом, з драматургією у нас все добре. Але останні корупційні скандали в міністерствах залишають багато питань стосовно наслідків таких «масштабних» дій в свідомості наступних генерацій наших корупціонерів. Їх не лякають навіть умови воєнного стану.

Тож обидві справи – й по законопроєкту, який стосується незалежності САП, й по підозрі екс-міністру Пивоварському – швидше в мінус, аніж в плюс. Бо в одному випадку йдеться про гальмування процесу, а в іншому, я думаю, про його імітацію. Адже, якщо справа розвалиться в суді – а судячи з інформації про те, що рішення було прийнято Кабінетом Міністрів, а Закон про морські порти в редакції 2015 року «передбачає отримання портового збору й власником операційної акваторії причалу», як про це пише у своєму блозі у виданні «Цензор» директор ДП «Прозорро.Продажі» Олексій Соболєв), ми з вами можемо зафіксувати просто чергові гучні вібрації повітря. На жаль. Бо в країні існує колосальний запит на реальну боротьбу з корупцією. Заради чого й була створена антикорупційна інфраструктура: НАБУ, САП, НАЗК, ВАСУ – слідчі, детективи, прокурори, судді. Інфраструктура, яка, вибачте за нагадування, коштує немаленьких грошей бюджету воюючої країни.

А зараз, у мене, відверто кажучи, відчуття дежавю. Із справою іншого міністра – Володимира Омеляна й справи про зменшення всіх портових зборів (крім маякового) на 20%. Хтось пам’ятає, чим там все закінчилося? Нагадаю: Вищий Антикорупційний суд визнав колишнього міністра інфраструктури Володимира Омеляна невинним у справі про зменшення цих самих портових зборів та виправдав у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Будемо спостерігати за продовженням того самого серіалу?