Експорт відчаю в Україну. Росія зазнала непоправних втрат у цій справі
Якби вчора Європа не сказала нам «так», це було б трагедією саме з точки зору віри
З самого початку війни одним з улюблених наративів росіян і людей, яких покусала кремлівська пропаганда, було таке:
«Ви самі, ви нікому не потрібні, вас всі кинули, вам ніхто не допоможе, вами великі хлопчики (США, ЄС) просто граються у свої дорослі ігри, вас використовують, «сопротивление бесполезно».
Цей наратив був на початку таким міцним, час від часу підтвердженим нерішучістю наших західних партнерів, що міг призводити час від часу до нашого відчаю.
А це саме те, чого від нас очікує Росія – відчаю здачі в полон. Тому що з’їсти нас тоді було б значно простіше і дешевше.
***
Якби вчора Європа не сказала нам «так», це було б трагедією саме з точки зору віри (в перемогу, і партнерів, в те, що ми із злом не сам на сам) і Росією була б розгорнута гігантська машина по виробництву українського відчаю.
Але Європа сказала нам «так». Європа прийняла історичне рішення і для України, і для себе. Що ми – частина європейської родини, невід’ємна і дуже цінна.
***
І тепер буде інший вий з болот російської імперії:
- По-перше, обезцінювання європейських лідерів і взагалі Європи: мовляв, європейські лідери – політичні карлики і їх «так» це взагалі щось мізерне та незначуще, нема взагалі про що казати;
- По-друге, обезцінювання кандидатства, як формату (типу, обещать не значит жениться и вон Турция уже пару десятков лет как кандидат).
Але із кожним днем російській імперії все складніше продукувати відчай для України – немає з чого.
Ба більше: тут його вже майже не купують, ринку немає.