Україна вже стратегічно перемогла
Ті, хто забеспечать нашу перемогу, залишаться в Світовій історії, як Герої
Що мене хвилює?
Якщо нападу не буде, то РФ втрачає обличчя, отримує кансолідоване НАТО, до якого заходить Україна, США збільшує свої сили у східній Європі, а Путін отримує значні внутрішні проблеми і репутацію слабкого політика та політичну, а згодом і фізичну смерть. Проте, можливо, зберігається їх кримінально-гебешна політична система.
Якщо РФ робить наступ, то вона отримує руйнівні санкції, обвал економіки, арешти капіталу та повне руйнування та розпад країни, як інститутуції, що не спроможна забеспечувати своїх громадян. Довгу та нищівну війну Україні. Одразу нові 90ті, купони, кожен сам за себе... Путін вмирає, а ми і світ стоїмо перед новими викликами – ліквідація ядерного потенціалу РФ, біженці, яких всі відстрілюватимуть та голод у країни з найбільшими територіями, але яка не виробляє нічого.
Якщо РФ бере Київ, починається третя світова війна, Чечня буде вже на рівні міст мільйонників.
Так що мене хвилює?
Час, ціна, кількість загиблих.
Скільки часу є для організації оборони? Його нема.
Скільки часу моєму поколінню жити у війні? Завжди.
Чи буде цей час у наших дітей?
Ціна. Де знайти ресурси, людські, енергетичні, фінансові, матеріально-виробничі тощо, аби здобути перемогу?
Загиблі. Скільки ще треба нам убити росіян, аби вони зупинились?
Питання ці всі не риторичні, а дуже конкретні.
Якщо всі ми: політики, військові, громадянське суспільство не перейдемо у практичну площину, а будемо займатися бюрократією та піаром, то це, аж ніяк, не додасть куль, противотанкових чи протикорабельних, убитих ворогів, та захищених кордонів.
Або результат, або смерть. На війні не буває других. На війні тільки смерть або життя.
Смерть може бути і політична. Країна може зберегтися, але, як кажуть російські змі – фінляндизуватися...
Фінляндиза́ція (також Фінляндський синдром фр. le syndrome finlandais) – значні обмеження державної самостійності, які велика держава накладає на свого більш слабкого сусіда[1]. Процес або стан примушення значною мірою орієнтуватися на інтереси сусідньої більш могутньої держави (наприклад, вимушений нейтралітет) і меншою мірою внутрішньої політики країни. Назва походить від характеру відносин між Фінляндією та СРСР після другої світової війни, протягом 1944–1989 років.
Тому всі, хто всі ці три роки провалювали ДОЗ, або зараз саботують організацію Державної Безпеки, підуть під трибунал, коли Україна переможе.
А ті, хто забеспечать цю перемогу, залишаться в Світовій історії, як Герої сучасності.
І всі хто стоятимуть на заваді Українського Народу та його мети самозбереження, будуть зім'яті на цій частині українського історичного шляху.