Як Росія намагається перетворити Грузію на другу Білорусь
Чи стане Грузія наступним анклавом Росії?
З Грузією зараз ситуація максимально загострюється – ясно, що, як завжди, з подачі Росії.
У вівторок, 28 травня, проросійська грузинська влада долатиме вето президентки Зурабішвілі на скопійований з російського закон про «іноагентів». Значна частка експертів вважає це складником кремлівської триходівки:
- Закон і загальна проросійська позиція (і, звісно, жодної участи в антиросійських ініціативах союзників, тим більше навіть не згадувати Другий фронт).
- Як підтримка «дружньої політики Грузії» Кремль повертає розорені окуповані 2008-го Росією Абхазію і Південну Осетію = в якості «Грузинської федерації», наприклад.
- Дружня «Грузинська федерація» у повному складі, з усіма територіями, підгрібається Росією на позицію «Білорусі №2». Бінґо.
Тобто, вся ця колотнеча з абсурдним законом – просто інструмент, щоб підгребти цілу потенційно натівську Грузію на роль навіть не сателіта, а просто одного з тотально контрольованих анклавів. І не варто обманюватись, що грузини будуть масово проти.
Коли я востаннє був у Грузії, мене вразила у Батумі кількість російської музики, російських концертів, російських вивісок, російського всього. Я не раз і не два питав місцевих: як же так, у вас же війна буквально 9 років назад була, вашу рідну землю відібрали – чи не чверть території?! Відповіді були щоразу ідентичними: ну, росіяни хороші гроші платять, багато російських туристів, а буде з такою атмосферою ще більше...
Тобто, грузини спокусились «хлібом» – і коли підтримували для окупантів комфортну атмосферу, і коли голосували за щедрі обіцянки кремлівської маріонетки Іванішвілі і «Грузинської мрії», і коли не обурювались впертим утриманням своєї влади від антиросійських санкцій і взагалі будь-яких дій на шкоду своєму ж окупанту, і коли всі ці роки демонстрували неймовірну толерантність росіянам, у тому числі останніми роками втікачам від мобілізації.
А у підсумку, як бачимо, така толерантність до ворога, який от прямо зараз тебе не вбиває, закінчується тим, що через певний час тебе просто ламають через коліно і формують черговий імперський анклав.
Тут сьогодні грузинський прем'єр Іраклій Кобахідзе став у позу «жертви Заходу» і заявив, що «один із єврокомісарів» нібито розповів йому про санкції у разі ухвалення скандального закону про «іноагентів» і багатозначно, з натяком згадав про замах на голову уряду Словаччини Роберта Фіцо. Навіть якщо це так і було – то можна хіба підтримати. Кремлівську клієнтелу треба давити по-максимуму.
За прикладом Фіцо чи ні, але скільки завгодно жорсткий варіант гальмування утворення грузинського анклаву РФ кращий, ніж втрата держави через привласнення Росії. Для грузинів кращий і для Європи.