В Україні вирішили легалізувати хабарі?

Суд у Жовкві виправдав наукового керівника, що написав диплом замість студента за 400 доларів. Прямо під час передачі грошей – його затримала поліція. Але після проходження судів різних інстанцій зараз суддя Жовківського райсуду вирішив, що це був не хабар, а «оплата наукової творчої роботи».

Ну так, «просто гроші дуже потрібні були».

Науковий керівник – викладач, доцент кафедри машинобудування. Уявляєте, що його підопічні набудують з таким підходом до навчання? Студент ще поторгувався – спочатку науковий керівник хотів 500 доларів. Може, студенту треба було вступати не на машинобудування, а на фінанси?

До речі, цей же суд вже визнавав цього ж викладача винним в отриманні хабаря й оштрафував на 21,2 тис. грн з забороною бути науковим керівником та приймати іспити у студентів

Але зараз суддю ніц не бентежить, на його думку, викладач має повне право писати наукові роботи. Ну а шо, в позаробочий час, не використовуючи обладнання установи, де працює. Сам написав дипломну роботу – сам підготував схвальний відгук.

Науковий керівник хотів надавати студенту необхідні консультації, але той повідомив, що не вміє креслити на комп'ютері, а тому не може самостійно написати дипломну роботу. Викладач вважає, що кошти отримав правомірно, адже студент повинен захистити дипломну роботу, а хто її напише – неважливо. «Якщо студент не бажає самостійно писати дипломну роботу, її текст може виготовити будь-яка інша особа».

Раніше вирок отримав ще один викладач того ж університету, член екзаменаційної комісії, що взяв 200 доларів хабаря від того ж студента за успішний захист диплому

Члена комісії оштрафували на 17 тис. грн і відсторонили від роботи. Тож суддя вирішив, що винного у справі вже знайшли.

Прочитавши цю новину, я подумала, що варто таки купити футболку з написом «А я казала!». І почала розсилати трагікомічну новину колегам-депутатам. Аби нагадати, що вже два роки я добиваюся, щоб написання дипломів та дисертацій на замовлення – було на рівні закону визнано порушенням – і академічним, і адміністративним. Щоб більше ніколи ми не читали таких анекдотичних історій, які насправді – є епітафією українській вищій освіті.

Достатньо забити у гугл «дисертація купити», щоб побачити, якого гігантського хворобливого масштабу набула проблема продажу академічних творів.

Ця біда страшна, адже, на відміну від плагіату, – її не виявиш порівнянням текстів та програмним обладнанням. Куплена дисертація може бути цілком оригінальною – просто її написала не та людина, чиє ім'я вказане на титульній сторінці.

І це докорінно підриває цілу систему визнання освітніх і наукових результатів.

У результаті цього – у вас немає довіри, що лікар, який вас оперуватиме, має достатньо кваліфікацій

Бо ж він чи вона могли купити всі свої письмові роботи, на підставі яких було видано диплом про вищу освіту. Купити диплом може операторка на атомній електростанції. Пілот літака. Інженер, що проєктує міст, яким ви щодня їздите. Вчителька, що навчає вашу дитину.

І зараз дуже складно – чи й узагалі неможливо – зупинити цю практику. Я вперше внесла законодавчу ініціативу щодо заборони продажу академічних текстів півтора року тому. І весь цей час я чула, що потреби в окремому регулюванні цього питання – немає. Мовляв, очевидно, що це порушення принципів академічної доброчесності й корупція, тож можна карати цю практику – в межах чинного законодавства.

Не можна

Весь треш у новині про суд у Жовкві – яскраво показує, що цього не відбувається. Мене відверто обурює рішення суду, але я сподіваюся, що цю ситуація нарешті покаже ключове. Необхідно прямо заборонити продаж академічних текстів і карати людей, які його організовують. Я прекрасно розумію, що жоден закон не зможе викорінити цю практику повністю, але якщо вдасться принаймні зменшити масштаби – це вже буде достойним результатом.

Скільки ще Кив і Жовківських судів нам потрібно, щоб це зрозуміти?