Що відбувається із Чорноморським флотом РФ
У російських військових флотів забирають їх «берегові війська», котрі тепер стають «повноцінними» сухопутними військами
По Чорноморському флоту РФ ситуація на зараз: Якщо хто захоче редукувати, що «Путін хоче сам керувати Чорноморським флотом», то можливо не сильно схибить.
Бо зараз відбувається певна «централізація» управління ВМФ РФ.
Якщо до цього моменту усі флоти (тобто Балтійський, Чорноморський та Тихоокеанський, і Каспійська флотилія) підпорядковувались керівництву своїх військових округів (ВО), а Північний флот – взагалі складав окремий ВО, то тепер усі російські флоти будуть підпорядковуватись напряму Головкому ВМФ РФ. Процес має завершитись до Нового року.
«Бонусом» у російських військових флотів забирають їх «берегові війська», котрі тепер стають «повноцінними» сухопутними військами.
У випадку із ЧФ РФ – ще в серпні цього року вже з’явились повідомлення про переформування 22 армійського корпусу берегових військ на 18-ту загальновійськову армію, розгорнуту на тимчасово окупованій території Півдня України.
Але так як цей процес відбувається із санкції Путіна як верховного головнокомандувача ЗС РФ, то редукувати оцінку цього всього можна як завгодно, і все воно буде правильно.
До речі, по морській піхоті планів переводити у сухопутні війська не було, хоча зараз морпіхи у рашистів й так використовуються лише як «сухопутний» інструмент, і на всіх ділянках фронту боїв проти ЗСУ.
На тлі вище насправді втрачає зміст питання, так а що з таки трапилось із командувачем ЧФ РФ Соколовим після удару 22 вересня 2023 року по Севастополю.
Бо на тлі описаних вище структурних змін він все рівно втрачає автономність як посадовець, буквально – хоч чучелом, хоч тушкой.
Можливо, оцей фактор із «централізацією» управління насправді й пояснює, чому рашисти відвели в Новоросійск на постійне розміщення лише нові кораблі – 2 фрегати проекту 11356, три корвети проекту 21631 «Буян-М» та один 22800 «Каракурт», і до 4 субмарин проекту 636.6 (усі – носії «Калібрів»), мінімум два патрульні кораблі проекту 22160 «Васілій Биков» та найбільш боєздатні десантні кораблі.
Бо усі фрегати та сторожові кораблі радянської побудови, ракетні кораблі та катери, (майже легендарна за рівнем простоїв) субмарина «Алроса», та деякі допоміжні судна – і досі розміщуються саме в тимчасово окупованому Севастополі.
В такому розподілі 50/50, зі збереженням присутності в Севастополі може вбачатись більше політична складова для рашистів.
Бо вони досі, після початку жовтня 2023 року, не наважились використовувати свої надводні кораблі з баз в Криму для перешкоджання судноплавству до наших портів, катери-камікадзе все ж свою справу зробили. Правда, є щось є у цій формулі – «радянські кораблі в Севастополі».
Але не меншу роль грає і воєнно-технічна складова – розміщення саме в Криму мережі судноремонтних заводів, котрі окупанти можуть використовувати для обслуговування кораблів ЧФ РФ.
До речі, про «Залив» та удар по ньому 4 листопада – «Крим. Реалії» цілком справедливо згадували, що на цьому заводі рашисти ведуть і будівництво універсальних десантних кораблів проекту 23900, які б в теорії мають стати російськими «замінниками» кораблів «Містраль».
Але скриплячі зубами той же ЦАСТ був вимушений визнати, що фактична побудова цих УДК перебуває ще на зародковій стадії, м’яко кажучи, хоча по графіку мають здати до 2027 року.
Морська авіація ЧФ РФ «тактічєскоє отступлєніє» з аеродромів у тимчасово окупованому Криму не провела.
А там же не тільки древні 50-річні Бе-12, але й Су-27 та новіші Су-30 також, і це окупантам дає можливість проводити провокації або із скидом невідомих вибухових пристроїв на маршрути цивільного судноплавства, або ж взагалі із відстрілом протикорабельних чи протирадіолокаційних ракет.
Але «тактічєскоє отступлєніє» провели регулярні тренування палубної авіації на комплексі НИТКА біля Сак. Так, поки «Адмирал Кузнецов» на постійному ремонті, літаки Су-33 та МиГ-29К зі складу авіагрупи авіаносця з певною регулярністю тренувались на НИТКА. «Бавовняний сезон» літа 2022 року ту практику припинив.
Слова речника Повітряних Сил про те, що в Криму нема МиГ-31К під «Кинжали», означають, що в Бельбеку стоять таки перехоплювачі МиГ-31БМ, технічні можливості яких дозволяють як мінімум ускладнювати наші ракетні атаки по військовим об’єктам окупантів.
Але, як бачимо, 4 листопада в рашистів вкотре «щось пішло не так».
ВМСУ в своїх щоденних зведеннях пишуть про російські кораблі та «Калібри» в Середземному морі не просто так, а чому що угрупування флоту РФ біля Сирії складається саме із «вимпелів» Чорноморського флоту.
На зараз то угрупування складається із 1 фрегата проекту 11356 «Адмирал Григорович» (повернувся із Балтики після ремонту), 1 корвета «Орехово-Зуево» проекту 21631 «Буян-М» (обидва – носії «Калібрів», сумарний залп – до 18 ракет), та корвет «Меркурий» (збудований в Санкт-Петербурзі, новий проекту 20380, під протикорабельні ракети, формально введений до складу ЧФ РФ літом цього року), ну і кілька допоміжних суден.
Ну і про найбільш чутливе питання – за цифрами від ГУР МОУ, росіяни наразі накопичили 165 ракет 3М-14 «Калибр» та лише під 160 КР повітряного базування типів Х-101/Х-555, і це дає підстави очікувати, що рашисти таки можуть задіяти Чорноморський флот для нових ударів по енергоінфраструктурі.
З технічної точки, їм ніщо не заважає відстрілювати «Калібри» хоч із акваторії Новоросійська, що вони до речі уже робили, як мінімум один раз.