Ресурси на межі. Нові виклики для ЗСУ та ворога 

Росіяни почали наступ на новій ділянці; куп’янський фронт відсувається, а вовчанський тримається; обом сторонам не вистачає резервів. Воєнний огляд КБФ.

Останніми тижнями у наземній війні сталися тактичні зміни. Ворог почав просуватися на ділянці фронту, яка роками залишалася статичною: на так званому торецькому напрямку (західніше окупованої Горлівки). Бої тут точаться від 2014 року, з кількома загостреннями у 2022-2023, однак, ЗСУ донедавна могли стримувати фронт і завдавати росіянам великих втрат. Пересічена індустріалізована місцевість по обидва боки лінії зіткнення сприяє обом сторонам, тому просування ворога за два тижні не перевищило й 10 кілометрів. Жодних «проривів» тут найближчим часом боятися не варто.

Окрім масованих м’ясних штурмів, успіху росіян на Торецькому напрямку могло сприяти, здогадно, таємне спорудження штурмового тунелю у тил першої лінії оборони ЗСУ. Триває, попередніми темпами, просування ворога й на інших ділянках Донбасу: сіверському (темп дуже повільний); часово-ярському; покровському (від Авдіївки-Очеретиного); мар’їнському. У Часовому Ярі триває жорстка повітряно-наземна війна, у якій сторони укриваються у міській забудові по берегах каналу і позбавлені змоги вести масштабний наступ.

Тактичні завдання ворога давно очевидні: вийти до великих логістичних центрів української оборони у Костянтинівці й Кураховому-Курахівці, перерізати широку автодорогу Покровськ-Костянтинівка. Стратегічна мета росіян – ціною будь-яких жертв захопити якомога більше території Донеччини, щоби створити для Кремля fait accompli (подія, що вже здійснилася і яку неможливо змінити, – ред.) у вимогах відчуження цього регіону від України.

Північніше по фронту, на сватівсько-куп’янському напрямку, назріває тактична проблема для Сил Оборони. Ворог за останні кілька тижнів просувається сільською місцевістю у районі Піщаного й Стельмахівки – прагнучи вийти до водосховища на річці Оскіл. Прорив фронту тут так само наразі неможливий (зокрема через контроль України над високим західним берегом Осколу). Але перед ЗСУ стоїть проблема збереження піхоти, яка невдовзі може бути «притиснута» до водосховища, й постачається вузькими рознесеними коридорами через мости й греблі.

У районі Харкова-Вовчанська ворог досі не може відновити наступ. Але й відкинути росіян із міської забудови Вовчанська та панівних висот до держкордону ЗСУ поки не можуть. Прагнучи припинити ворожий наступ на цій та інших ділянках, українці розгорнули повітряну війну у російському тилу: неглибоку й малоінтенсивну, зате на всьому прикордонні ворога від Курщини до Білгородщини. Проти російських логістики, укріплень та систем зв’язку застосовуються малі дрони, артилерія, ракети Himars. А також, за непідтвердженими даними, і французькі КАБи AASM Hammer.

Аналізуючи причини цієї ситуації, експерти наголошують на такому:

• Обидвом сторонам не вистачає резервів, але Україна відчуває цю проблему гостріше – через людиноцентричний характер своєї оборони. Адже ворог постійно використовує на різних ділянках великі маси ненавчених «мобіків» за стандартною примітивною тактикою (штурми малими групами пішки, на мотоциклах чи на «одноразовій» бронетехніці із «мангалами»). Водночас ЗСУ змушені подрібнювати й перекидати на велику відстань утомлені, але досвідчені бригади із західною технікою. Попри створення більше 10 нових сухопутних бригад у 2023-2024 рр., більшість із них поки все ж потребують допомоги «старих» з’єднань: 47-ї бригади «Магура», 3-ї Штурмової, 92-ї тощо.
• Головним чинником тактичного наземного успіху росіян залишається перевага у повітрі: через масове використання КАБів, FPV-дронів, тактичних електродронів «Ланцет». Нагадуємо, що утримувати можна лише ту територію, яку військо може захистити з повітря та ритмічно постачати по землі. ЗСУ вживає масованих симетричних контрзаходів (від РЕБ і контрекіпажної боротьби до маскування), але єдиною ефективною відповіддю буде асиметрична: дезорганізація цілого ворожого тилу на всю глибину до Уралу – через повітряні контрудари. Для цього необхідні як дозвіл партнерів на необмежене використання ракет Atacms, Storm Shadow, так і масштабування вітчизняної програми далекобійних дронів.
• Майбутнє застосування Україною винищувачів F-16 безумовно полегшить утримання фронту, сповільнить чи й обнулить темпи просування ворога.
• Нестача підготовлених мотивованих піхотинців зумовлює тактичні проблеми ЗСУ максимум на 30%. Адже вищеописані проблеми із протяжним фронтом та захистом неба над ним зумовлюють і обмеженість потоку рекрутів до Сил Оборони, і складність їх безпечної тривалої підготовки.