Кейс судді Львова і відбудова: хто і як шкодить інвестиційному клімату?

Під час міжнародних форумів у Польщі, де я беру участь як спікерка та модераторка дискусійних панелей, багато говорять про відбудову України.

Іноземні підприємці розповідають, що готові вкладати кошти навіть зараз. Україна для них була і є інвестиційно привабливою. 

Частина компаній, особливо девелопери, вже реалізовують проєкти з відбудови, але після перемоги наші можливості суттєво зростуть. Лише в Польщі близько 2 000 компаній висловили готовність брати участь у відновленні України після закінчення війни. Поляки вже відчувають, що їм у спини дихають не лише німці, а й представники інших країн, про що вони розповідають у приватних розмовах. Тому зараз поляки намагаються наперед «забронювати» такі інвестиційні можливості за собою.

Польська держава забезпечила свого роду гарантії для своїх бізнесменів: президент країни Анджей Дуда підписав поправку до закону щодо страхування експорту, гарантованого Державним казначейством.

У Мінекономіки України тоді коментували цей крок як «перший настільки комплексний інструмент страхування, який підтримує інвестиції та діяльність польських компаній в Україні».

Натомість подібних гарантій іноземні інвестори чекають не тільки від своїх високопосадовців, а передусім від держави Україна. Ситуація, яка відбувається у судовій системі зараз може стримуватиме багатьох іноземних підприємців.

Для інвесторів дуже важливо розуміти: що у нас із судовою реформою? І кейс, який відбувається тут із суддею Львовом, у якого виявили громадянство рф, дуже показовий.

Хто захоче заводити свої ресурси в країну, де є незрозумілі правила гри і немає гарантій на чесний суд?

Зараз судова реформа в країні триває і дуже важливо не просто її якісно провести, а й паралельно вибудовувати довіру суспільства до судової системи. Якщо дивитися на баланс довіри, який вивчили соціологи Центру Разумкова, то суди на передостанньому місці – нижче лише політичні партії. І це катастрофічна проблема для держави і інвестиційного клімату.

А це означає, що разом із судовою реформою ми маємо думати і над тим, як піднімати довіру до судів. І цей рівень довіри має бути високим і у громадян, і у міжнародних партнерів, і у інвесторів. 

Для цього треба спершу проаналізувати, яка зараз ситуація, і хто свідомо підриває довіру до суду в комунікаційній площині.

Суддя Львов і російський паспорт. Що відбулося?

Коли у Богдана Львова, очільника одного із касаційних судів Верховного Суду, виявили російський паспорт, то суддівська спільнота проявила себе гідно. Судді виступили з позицією: громадянам рф в судах України не місце. Це були зокрема судді Віктор Пророк, Олена Кібенко, Іван Міщенко та інші. 

Львова звільнили. І от тут треба було акцентувати увагу суспільства і міжнародних партнерів на тому, що спільнота суддів проявляє себе доволі сильно і здатна до саморегуляції і це #перемога, а не просто ширити #зраду про наявність громадянства у судді.

І от більше року триває судова справа Львова, який судиться і хоче повернутися у Верховний Суд. За день до того, як суд прийняв рішення на користь Львова і вирішив поновити його на посаді, виходить скандальне інтерв’ю голови Верховного Суду Станіслава Кравченка. У цьому інтерв’ю він говорить про те, що питання звільнення судді Львова – це було «суб’єктивне рішення» Всеволода Князєва, який раніше очолював Верховний Суд і погорів на хабарі.

Що ж відбулося у формуванні медіаполя? 

Кравченко знецінив колег, які публічно (!) піднімали питання щодо усунення громадянина РФ з посади, згадав колишнього голову суду, який фігурує у справі хабарництва. Таким чином замість #перемоги суддівської спільноти і вміння саморегулюватися голова Верховного Суду черговий раз нагадав суспільству про Кнєзєва, який асоціюється з хабарництвом. І тоді у громадян могло скластися враження, що, може, рішення щодо усунення Львова, якщо це робив Князєв, не таке вже й хороше, бо Князєв же погорів на хабарі? Або: «всі вони там такі в судовій системі: хабарники і зрадники». 

І якою тоді буде довіра до суду? 

Кравченко – голова Верховного Суду Він не просто відповідає за представництво і позицію суду у справі щодо судді Львова, а має дбати про те, щоб довіра не лише до Верховного Суду, а й до судової системи, зростала. А він, на мою думку, підриває інституційність Суду та довіру до правосуддя. Тому результати чергового соцопитування про те, чи довіряють громадяни судам, не важко спрогнозувати.

І от постає питання: чи може голова Суду шкодити бренду суду та довірі до судівської спільноти? Як можна належати до спільноти суддів, представляти інституцію і руйнувати довіру до неї та до колег і як наслідок шкодити інвестиційному клімату?

Як росія працює над підривом довіри до суду?

Але над тим, щоб «мінусувати» довіру до суддів працюють в комунікаційному полі не такі «талановиті» спікери, як Кравченко.

Нашому ворогу не вигідно, щоб у нас таки налагодився інвестиційний клімат, вибудувалася довіра до судів і пройшла реформа і як наслідок запрацювала краще економіка.

У телеграмі працює ціла мережа каналів, які мінусують не лише суди, а й ті громадські організації, які працюють над судовою реформою – ЦПК, DEJURE. Ось на одному з каналів, який пов’язують із суддею Вовком, йде удар по ключовим представникам громсектору – Віталію Шабуніну, Галині Чижик та Михайлу Жернакову.

На цьому ж каналі «Под мантией» давали поради ОПЗЖ, як обійти санкції у 2021 році, коли у медіа-холдингу Медведчука розпочалися проблеми. Тому, хто формує тут інформаційну політику і з якою ідеологією, все зрозуміло. 

«Под мантией» часто поширює інформацію з іншого каналу – «Судово-юридичної газети», яка теж формує таке ж негативне інформаційне поле, де під удар потрапляють ті, хто веде боротьбу в антикор секторі та стежить за реформою судів.

По тих самий представниках громадськості йде нагативна комунікація не лише на анонімних ТГ-каналах, а й на деяких сторінках у Facebook. Ось сторінка, яка пафосно себе називає «Офіс очищення судової реформи». Вона працює не лише на мінус громадського сектору, а й мінусує тих суддів, який громадський сектор визнав доброчесними.

У кабінеті Facebook-реклами чітко видно – саме ці наративи намагаються запускати і просувати. Більше того, для того, щоб максимально знецінити і доброчесних суддів і тих громадяних активістів, які працюють над судовою реформою, їх протиставляють завжди тим, у кого є найбільша довіра з боку суспільства – Збройним Силам України.

Маємо розуміти, що країна сильна тоді, коли в ній сильні і незалежні всі три гілки влади. Судова – одна з трьох, без якої не може бути держави. Важливо не лише її реформувати, а й паралельно формувати медіаполе і в Україні, і у західних ЗМІ про перемоги, які здобувають тут і громадські активісти, і доброчесні та ціннісні судді. Тоді будуть зростати інвестиції. 

Сильна економіка – один з кращих союзників перемоги.