Стабілізація чи тимчасова пауза? Огляд ситуації на фронті

Огляд. Спочатку про «модну тезу», нібито наступ противника «майже зупинено», а лінія бойового зіткнення (фронт) стабілізується...

Я не зовсім поділяю цю точку зору. Точніше – вважаю її оприлюднення, ще достатньо передчасним. Й, очевидно, командування противника також з нею незгодне. Принаймні, воно протягом останніх діб здійснило цілий ряд заходів, аби цього не сталося. Зокрема:

Курахівський напрямок

• Майже у повному складі введена у бій 20-а мотострілецька дивізія (мсд) противника зі складу 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), його командування, очевидно, намагається зберегти, принаймні, ті темпи наступу, які воно мало протягом останніх тижнів. З цією метою, з Покровського напрямку противник перегрупував у смугу наступу цієї дивізії ще один її полк. На цей раз танковий – 10-й танковий (тп).
  
  
• Вже з вчорашнього ранку його підрозділи фіксуються північніше та північно-східніше села Новомихайлівка, де вони, у взаємодії із 1219-м та 33-м мотострілецькими полками (мсп), цієї дивізії беруть участь в атакуючих\штурмових діях.

Краматорський напрямок

• 6-а мотострілецька дивізія (мсд) 3-го армійського корпусу (АК) також, майже у повному складі, введена у бій. ЇЇ 1008-й, 1194-й та 1442-й мотострілецькі полки територіальних військ (мсп ТрВ) діють у смузі від району північно-західніше Кліщіївки до району східніше Андріївки.
  
  
• Більше того, тут знову «сплила» 72-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) того ж самого 3-го АК, принаймні її 2 батальйони. Таким чином, можна стверджувати, що й 3-й АК противника майже повністю введений у бій.

Лиманський напрямок

• Противник відновив атакуючи\штурмові дії на лівому берегу Сіверського Донця, у Серебрянському лісництві, у напрямку на села Григорівка, де ним були введені у бій підрозділи 272-го мотострілецького полку (мсп) 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї танкової армії (ТА).
  
  
• Навряд чи поява підрозділів 1-ї ТА значно південніше від смуги її дії (Куп'янський напрямок) є випадковою й носить «плановий» характер. Як на мене, противник перегрупував на Лиманський напрямок «пожежну команду».

Й це перелік екстрених заходів противника, щодо продовження наступу, можна перераховувати й далі...

Таким чином, можемо зробити певний висновок. Принаймні, з декількох зауважень:

• Очевидно, командування противника намагається на визначених напрямках продовжувати наступ, не знижуючи темпи та інтенсивність атакуючих\штурмових дій своїх передових підрозділів.
  
  
• Очевидно, що на цілому ряді напрямків, для цього противник вже задіяв більшу частину своїх тактичних резервів й вже «розпакував» оперативні.
  Наприклад, у смузі наступу 60-ї омсбр у районі Старомайорське, у бій введені підрозділи 5-ї окремої танкової бригади (отбр), яка, очевидно, до цього була одним з основних елементів оперативного резерву УВ «Восток».
  
  
• Очевидно, що противник на окремих тактичних ділянках та напрямках ще продовжує просуватися (тому, власне, про «стабілізацію фронту» ще казати зарано).

Але, загальна тенденція вже досить чітка... темпи падають, а для їх підтримання противник вже задіює додаткові сили й засоби, які явно для цього були не призначенні (їхнє головне завдання, судячи зі всього, полягало у «розвитку наступу» після обвалу системи оборони ЗСУ у «глибині»). По суті, із російським наступом зараз відбувається те саме, що відбувалося з нашим восени минулого року...

Разом з тим, я не поділяю ті панічно-страхітливі «висновки та оцінки», які роблять, протягом останнього часу, цілий ряд «експертно-аналітичних центрів» на Заході (очевидно, зроблених «під враженням» масштабів та обсягів докладаних російським командуванням зусиль)... щодо прогнозів, стосовно розвитку ситуації (у стратегічному сенсі) протягом найближчого часу. Так, росіяни ще можуть «нарощувати зусилля», для цього у них є відповідні сили й засоби, й вони це вже роблять...

Але, це явно приносить їм не той результат, на який вони сподівались... оборона ЗСУ, чомусь «катастрофічно не валиться», причому на жодному з операційних напрямків.

Так, десь щось здали, десь відступили, а десь, навіть, утримались... Однак, проривів глибиною на десятки кілометрів, противнику досягнути не вдалося. Просування, навіть на пару км, для противника дається ну ду-у-у-же недешево...

У цьому сенсі, також варто зазначити, що противник дійсно, зараз формує та розгортає певні, так звані, «стратегічні резерви». Перші з них, російське командування планує довести до стану бойової та оперативної готовності десь наприкінці весни – початку літа (у чому, я дуже сильно сумніваюсь...), але так значиться у їхніх планах.

Тому, головний сенс кампанії 2024-го року буде визначатися відповідями на пару ключових питань:

• Хто встигне перший – ЗСУ обладнати відповідну систему оборони та підготуватися до стратегічної оборонної операції, чи противник встигне раніше сформувати та розгорнути свої стратегічні резерви та пустити їх «у діло...»?
  
  
• Чи будуть здатні, у свою чергу, Сили оборони України, у 2024-му році до ведення наступальних дій, бодай, на оперативному рівні (а це передбачає, до речі, процес формування нами власних стратегічних резервів, у рамках чого, очевидно, нинішньому військово-політичному керівництву нашої держави, так чи інакше, доведеться піти на цілий ряд «непопулярних рішень»)?