Ворог посилює тиск на Куп'янському напрямку. Чи зможуть Сили оборони відстояти позиції?

1. Куп'янський напрямок

Противник продовжує наступальні дії з метою виходу до бар'єрного рубежу по річці Оскіл на ділянці між Куп'янськом та Боровою. Зокрема:

• Передові підрозділи перегрупованого у район села Синьківка 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) зі складу 11-го армійського корпусу (АК) противника, очевидно, підсилені визначеними підрозділами 25-ї окремої мотострілецької бригади продовжують повільно просуватися північно-східніше та північно-західніше Синьківки. Наскільки я розумію, їм вдалося протягом кількох крайніх діб просунутись у лісі на північ від села й взяти під контроль ту його частину, яка лежить східніше залізниці.
• Підрозділи 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї танкової армії (ТА) противника, схоже повністю зайняли, як Кислівку, так й села Котлярівка (якщо пам'ятаєте, я казав, що українським військам таки доведеться звідти вийти, бо обороняти охоплене з трьох боків селище буде вкрай важко, так й сталося) й навіть просунулись західніше них, на південь від залізниці. Тут, «на вістрі» атак противника – підрозділи 26-го танкового полку 47-ї тд.
• Водночас, спроби противника (1-й та 15-й мсп зі складу 2-ї «таманської» мотострілецької дивізії\мсд) атакувати у районі села Табаївка призвели до просування противника лише на пару позицій відділення.

Загалом, ситуація на Куп'янському напрямку, очевидно, має всі шанси найближчим часом «різко загостритись». Противник продовжує інтенсивні атакуючі та штурмові дії у смузі між залізницею та автодорогою Куп'янськ – Сватове поступово просуваючись у бік Степова Новоселівка (південніше цього села, залізниця та автодорога сходяться). А також, він наростив зусилля по дирекції Синьківка – Петропавлівка, перегрупувавши сюди 7-й омсп, який має значний досвід атакуючих дій.

Й схоже, поки противнику вдається поступово відтісняти наші війська на обраних напрямках та ділянках. Причому, командування УВ «Захід», ймовірно, ще не задіяло ті сили, які розраховує ввести після «прориву» оборони ЗСУ, на яке воно очікує. Поки, ЗСУ не можуть завадити розвитку наступу противника на Куп'янському напрямку, який отримав сталу перспективу на своє продовження та навіть розвиток.

Ймовірно, найближчим часом на нас очікує «падіння» Синьківки, інтенсивні ар'єргардні бої ЗСУ на північ від східної частини Куп'янська, а також за Степову Новоселівку, Піщане та Берестове.

2. Лиманський та Сіверський напрямки

Північно-східніше села Невське концентрованими зусиллями передових підрозділів своєї 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) противнику вдалося відбити один взводний опорний пункт (ВОП) та кілька позицій відділення. Його аналогічні спроби південно-східніше села Новосадове, закінчились невдачею.

Введені у бій нещодавно додаткові підрозділи 164-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника південніше села Діброва та на північний захід від нього, після перших своїх невеликих успіхів, зараз ведуть безуспішні атаки, не маючи просування на цій ділянці. Загалом, очевидно, що противник на Лиманському напрямку вперто намагається повністю витіснити наші війська західніше річки Чорний Жеребець й вийти на північному фасі Сіверського виступу до річки Сіверський Донець на максимально широкому відтинку.

Й докладає до цього значних зусиль. Наприклад, 144-а мотострілецька дивізія (мсд) 20-ї ЗВА – майже повністю введена у бій (задіяні всі три її мотострілецьких полки – 254-й, 283-й та 488-й мсп, а також значна частина її 59-го танкового полку).

На даний момент, очевидно, противник трохи переніс свої зусилля на північ від напрямку на Терни та Ямполівка, намагаючись «зрізати» північну частину нашого плацдарму (між Макіївкою та Тернами), наступаючи на Невське з північно-східного напрямку (з боку Площанки) та у бік Новосадове з південно-східного напрямку.

Що стосується, безпосередньо, Сіверського напрямку, то протягом кількох крайніх діб противник силами передових підрозділів бригад свого 2-го армійського корпусу (АК) – 6-а, 7-а та 123-а омсбр, здійснив чергові атакуючі дії у районі села Білогорівка (верхн.), на напрямку Золотарівка – Верхньокам'янське, південно-західніше села Спірне (явно намагаючись просунутись у бік Івано-Дар'ївки), ну й вздовж залізниці з південно-східного напрямку у бік Виїмки.

Я б, у цьому контексті відзначив вперті та наполегливі дії 51-го парашутно-десантного полку (пдп) зі складу 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника у напрямку на Роздолівку та його спроби «допомогти» своїм колегам зі 119-го та 137-го пдп зі складу тієї ж 106-ї пдд, які явно намагаються пробитися «на північ» на відтинку між Веселим та Роздолівкою. Наскільки я розумію, у справі ліквідації всього Сіверського виступу (плацдарму) ЗСУ, полкам 106-ї пдд противника відведена «керівна та спрямовуюча роль».

Омріяний командуванням 2-го АК противника вихід на рубіж Сіверськ – Званівка, очевидно, у «самостійному режимі» видається їм поки малоймовірним. Але, на думку тамтешнього російського командування «разом із російськими десантниками» це здається їм цілком реальним.

Очевидно, командування УВ «Південь», одночасно з активними наступальними діями на Краматорському напрямку, у районі міста Часів Яр (напрямок докладання головних його зусиль), прагне одночасно вирішити й «проблему» Сіверського виступу.

Однак, також очевидно, що спосіб для цього воно обрало не найкращій – витіснення ЗСУ з Сіверського виступу шляхом впертого, лобового тиску зі сходу та південного сходу. Це призводить до достатньо парадоксальної ситуації. Складається враження, що в нього просто для цього не вистачає сил.

Хоча, з формальної точки зору тут їх цілком достатньо – тут діє 3 окремих мотострілецьких бригади 2-го АК (6-а, 7-а та 123-а омсбр) та навіть повнокровна дивізія повітряно-десантних військ – 106-а пдд, причому, всіма своїми 3-а парашутно-десантними полками (пдд). – 51-м, 119-м та 137-м пдп. Це не рахуючи різноманітних дрібних «приватних» шойгувських банд, з так званого, «Добровольчеського корпуса» (ДК). І все одно, просування у них – або мінімальне, або взагалі відсутнє.

Й так, момент «обрання» настав, часи «наступу скрізь й зразу» підійшли до свого логічного завершення. Саме зараз, командування противника буде «остаточно» вирішувати на всю кампанію 2024-го року, де саме йому йти у «черговий лютий похід».

І я сильно підозрюю, що це буде для кремлівських стратегів останньою спробою «перемогти у цій війні, що тривала, з нацизмом».