Нам потрібне Міністерство Любові

Війна стрімко прискорила процес зменшення кількості населення України. Аналіз даних про народжуваність в Україні та українок за кордоном показують, що ситуація дуже серйозна, але вихід із кризи можливий.

Українцям потрібно навчитися любити одне одного. Я глибоко дослідив причини повернення або неповернення українців з успішних країн. Мені дуже важливо розповісти, що треба зробити, щоб в Україні зібралися українці з усього світу, щоб нас було якомога більше. 

Я вивчав приклади Польщі, приклад Ізраїлю. Я точно знаю, що ми можемо їх повернути і продемонструю, які кроки від держави потрібні, щоб демографічна криза не перетворилась на демографічну катастрофу.

Українці, які діляться любовʼю, отримують взамін ще більше любові. І ми вчимося любити одне одного. І, як українці, ми відчуваємо, що ми Українці.

Незабаром ми презентуємо документальний фільм на цю тему. На створення стрічки я надихнувся діяльністю проєкту «Шелтер», який заснувала небайдужа молодь у Верховині для допомоги переселенцям. Спочатку молоді й активні люди почали збирати гуманітарну допомогу для тих українців, яким довелося переїхати на Івано-Франківщину. Та вони часто запитували і про інші активності, хотіли проводити разом час, вивчати українську мову.

Так в рамках проєкту почали створювати гуртки, табори в горах, інші активності. Найголовніше, що вони їм подарували – це любов. І ця любов була настільки масштабною, що їхні німецькі партнери та інші доброчинці вирішили їм допомогти. І вони відкрили мережу «Шелтерів» – на Прикарпатті, Львівщині, в Києві, Чернівцях, Полтаві. «Шелтер» почав розвиватися як рух, коли одні українці почали допомагати іншим.

Цього місяця я мав лекцію в університеті в Івано-Франківську про демографічні проблеми в Україні. Студенти ставили багато запитань. Я їм кажу: нам треба створити Міністерство повернення. А собі думаю, що це має бути не просто міністерство повернення, а це має бути Міністерство Любові. Бо ми повинні вміти любити одне одного. А любов – це завжди демократія.