Ватикан потребує, аби йому вказали шлях до прозріння?
У кожного дорога до Бога своя
Чи є Бог? Вже більше місяця все частіше можна почути це питання. Ми молимося за рідних, Україну і наш народ. Але коли бачимо звірства ворогів, то хочеться кричати: Боже, ти це бачиш?
Я прочитала про ініціативу Папи Римського Хресної ходи, в якій мають нести хрест разом українка і росіянка, мені стало фізично погано. Разом? Хрест? Ми можемо на кожному росіянину хрест лише… поставити.
А ще виникають ідеї про зустріч Папи з Кирилом, той що головний в РПЦ. Мало горя? Пробачити? Може вказати правильний шлях для прозріння?
І мене дуже лякають заяви в Україні окремих священників московського патріархату про бажання влитися в ПЦУ.
Вчора вони благословляли на війну, а завтра будуть молитися за невинно убієнних? Щиро перед Богом і людьми? Гнати невірних за поребрик з обов‘язковою перевіркою спецслужб.
Коли йшли бої у Київській області, в нашій хаті падали зі стін ікони…
У кожного дорога до Бога своя. І не завжди це дорога до храму.