Ватикан потребує, аби йому вказали шлях до прозріння?

Чи є Бог? Вже більше місяця все частіше можна почути це питання. Ми молимося за рідних, Україну і наш народ. Але коли бачимо звірства ворогів, то хочеться кричати: Боже, ти це бачиш?

Я прочитала про ініціативу Папи Римського Хресної ходи, в якій мають нести хрест разом українка і росіянка, мені стало фізично погано. Разом? Хрест? Ми можемо на кожному росіянину хрест лише… поставити.

А ще виникають ідеї про зустріч Папи з Кирилом, той що головний в РПЦ. Мало горя? Пробачити? Може вказати правильний шлях для прозріння?

І мене дуже лякають заяви в Україні окремих священників московського патріархату про бажання влитися в ПЦУ.

Вчора вони благословляли на війну, а завтра будуть молитися за невинно убієнних? Щиро перед Богом і людьми? Гнати невірних за поребрик з обов‘язковою перевіркою спецслужб.

Коли йшли бої у Київській області, в нашій хаті падали зі стін ікони…

У кожного дорога до Бога своя. І не завжди це дорога до храму.