Католицька Церкво, не нарікай, що твої храми порожніють

Колись Владика Венедикт Алексійчук мудро написав: «Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос вчить: «Кажіть: так – так, ні – ні» або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі, або холодні».

Як це співвідноситься з тим, що для Папи Римського, який, за моєю вірою, є намісником Бога на землі, непомильним і непогрішним, Україна і Росія є рівноцінними у цій війні? Де радикалізм у засудженні зла? Де радикалізм у захисті невинних людей?

Бог – це любов. В тому числі, до своїх ближніх. То чому Церква закликає мене любити гвалтівників і убивць, а їх – не закликає?

Чому російська православна церква благословляє убивства українців на українській землі, а католицька не може спромогтися на позицію?

Чому в час Великого Посту Церква толерує страшні гріхи, неописанну жорстокість і безмежну ненависть?

Із кожним днем мені все важче прийняти те, що моя Церква зараз підводить мене, підводить мій народ.

Католицька Церкво, перестань бути «літеплою». Бо поки твої священнослужителі неспроможні назвати добро – добром, а зло – злом, не маєш права нарікати, що люди від тебе відвертаються, а храми порожніють.