Справа Ігоря Мазепи. Вихід один

Хорошу ідею подав генеральний прокурор України Андрій Костін на зустрічі з представниками провідних бізнес-асоціації у бізнес-омбудсмена Романа Ващука. 

Для того, щоб не було юридичних підстав у правоохоронців відкривати кримінальні провадження за давно набутою власністю,  ухвалити законодавчий акт, яким узаконити чи легалізувати все, що було придбано за роки Незалежності тими чи іншими підприємцями чи фізичними особами.

Пропозиція, в принципі, не нова. Таке проходили Сполучені Штати після великої депресії кінця 20-х початку 30-х років XX століття, подібне робили у Франції 70-х роках процесі так званої «нульової декларації».

По суті,  це пряма реалізація старого вислову Генрі Форда: «Я готовий відзвітуватися зараз про кожен зароблений цент. Але не запитуйте мене,  де я взяв свій перший мільйон».

Якщо для Форда це було важливо з точки зору визнання його в суспільстві, то для українського бізнесу це є життєво необхідним, щоб уникнути, як мінімум, кримінальних переслідувань за минуле й отримати можливість легально працювати далі.

Історія з Ігорем Мазепою якраз і стала яскравою ілюстрацією того, що при бажанні, будь-якого власника можна притягнути до криміналу, більше того, забрати власність під благородним девізом – повернення народу незаконно награбованого.

Чи сприяє це бажанню вкладати в майно чи землю? Чи стимулює інвестиції, внутрішні чи зовнішні?  Чи демонструє привабливість України, як держави в боротьбі за інвестиційні кошти? Ні!

А з іншого боку, є питання до порядку набуття власності нинішніми власниками.

Чи здобута вона законно? Чи є справедливим розподіл власності Української Радянської Соціалістичної республіки між громадянами України? Чи створила українська держава умови для прозорого процесу розподілу колишньої соціалістичної власності?

На всі три запитання можемо коротко і чітко сказати – ні!

Але чи повинні й далі при цьому ставити під сумнів здобуте? Чи повинні повертатися до процесів, які були в кінці 90-х початку 2000-х? Чи дасть цей повернення або перегляд позитивний результат і простий громадянин України стане багатшим?  Однозначно та ж  відповідь – ні!

Тому вихід один. Пройти той шлях,  який пройшли американці та європейці в своїй історії.

Прийняти Акт власності, узаконити майно та статки українців, матеріальні, віртуальні, інтелектуальні та інші активи, які є сьогодні у власності. Перегорнути сторінку економічної історії пострадянської України, як це зараз відбувається з політичною через російсько-українську війну.

Закінчити процес первинного накопичення капіталу та перейти до будівництва соціально-орієнтованої ринкової економіки. Тільки такий радикальний, навіть революційний підхід зможе унеможливити в майбутньому будь-який перегляд того, що вже сталося, унеможливить відкриття кримінальних справ за приватизацію десятилітньої давності, врешті-решт стане символом гарантії прав власності, яка на сьогодні є, і без чого говорити про майбутні інвестиції, про майбутнє економічне відновлення, просто неможливо.

Яким це може бути методом (через «нульове декларування», чи іншим окремим актом який, по суті, офіційно узаконить надбане), це вже може бути тема для окремої розмови.

Але без революційного вирішення  економіко-правової кризи нас попереду може чекати справжня революційна ситуація з традиційними умовами, які вже розпочинають проявлятися, коли низи вже не можуть жити по-старому, а верхи вже не хочуть; з «бродінням» як у верхівці, так і внизу. 

Щоб випередити революцію, краще запровадити революційний акт згори, ніж дочекатися поки революційні акти прийдуть знизу.