Вільнюс знову стає знаковим містом для України

Без малого 10 років тому – восени 2013-го – українці так само чекали Вільнюського саміту. Тільки тоді йшлося про євроінтеграцію України, нині ж йдеться про інтеграцію в НАТО.

Сьогодні у Вільнюсі стартує дводенний саміт Північноатлантичного альянсу. По його звершенню ми будемо знати більше про перспективи України щодо приєднання до цього союзу.

Найбільш обнадійливу звістку днями озвучив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Він заявив, що після дискусії країни-члени НАТО погодились зі скасуванням Плану дій щодо членства для України на шляху до вступу в Альянс.

Кулеба привітав таке рішення, котре, як він зазначив, скоротить шлях України до НАТО. «Це також найкращий момент для того, щоб внести ясність щодо запрошення Україні приєднатися до Альянсу», – додав він.

Нагадаємо, що 15 років тому, на Бухарестському саміті НАТО-2008, Україні відмовили у Плані дій щодо членства в Альянсі. Побоюючись реакції Росії, відповідне рішення заблокували президент Франції Ніколя Саркозі і німецький канцлер Ангела Меркель.

Нині ж без ПДЧ як проміжного етапу можуть обійтися взагалі. Якщо все буде гаразд, то Україна просто проскочить цей етап. І якщо вірити Кулебі, для сподівань на це є усі підстави.

Принаймні, позиція Франції зараз є зовсім іншою. «Ми хочемо, щоб Вільнюський саміт дав можливість закріпити підтримку України з боку Альянсу на довгостроковій основі і надати конкретного змісту її перспективі вступу до НАТО. Це необхідно, якщо ми хочемо діяти у відповідності з часом, який ми зараз переживаємо», – говорить міністерка закордонних справ Франції Катрін Колонна в інтерв’ю RFI.

В цілому ж вступу України в НАТО оголосили підтримку вже 23 держави. Ось їх повний перелік: Болгарія, Бельгія, Данія, Естонія, Італія, Ісландія, Іспанія, Канада, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Чорногорія та Швеція.

Зауважимо, що в списку є Німеччина, але немає Сполучених Штатів. Втім, як і на Бухарестському саміті у 2008-му позиція Німеччини є половинчастою. Годі чекати повної підтримки і від Америки.

Як пише Financial Times, Вашингтон і Берлін виступають за формулювання підсумкової заяви саміту, яка не містить повної підтримки шляху України до членства в Альянсі, не кажучи вже про запрошення Києву приєднатися до НАТО після закінчення війни, як того вимагають країни Східної Європи.

Ситуація надто сильно нагадує Бухарест-2008, аби можна було обійтися без паралелей. Відмінність у тому, що якщо Німеччина залишається вірною самою собі, то місце обережної Франції посідає нині Америка.

І все-таки Київ вважає, що НАТО може запросити Україну до вступу навіть під час війни, а завершити процес – тоді, коли дозволять обставини. Про це в інтерв’ю «Європейській правді» говорить віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

«Жодних обмежень, які не дозволяють це зробити, у правилах Альянсу не існує. Ми хочемо, щоб усі лідери НАТО, 31 держава, підтвердили, що Україна запрошена до Альянсу, і підтвердили, що новостворена Рада Україна-НАТО має визначити шлях до членства».

Але що таке «Рада Україна-НАТО»? Це новий орган, дебютне засідання якої пройде у Вільнюсі. Його наявність дозволить Україні скликати наради Альянсу самостійно, за першої ж потреби. Таку опцію в арсеналі взаємин України з НАТО, власне, і активує Рада. І це перша суттєва новація.

Другий момент: члени НАТО зустрінуть Україну в Вільнюсі пакетом допомоги у розмірі 500 мільйонів євро на рік, щоб українська армія відходила від радянських стандартів і освоювала натівські, посилюючи свою сумісність з Альянсом.

Крім того, на саміті можуть закріпити безпекові зобов’язання перед Україною, які візьмуть на себе у двосторонньому порядку окремі країни-члени. Цього хотів український президент, називаючи Вільнюський саміт «гарним майданчиком» для їх укладення.

Західні ЗМІ серед можливих гарантів називали чотири найбільших і військово найпотужніших членів Альянсу: Францію, Німеччину, Велику Британію та США. Довгострокові домовленості між Україною та цими державами можуть включати обмін розвідданими, щорічне постачання сучасного озброєння, навчання українських військових за стандартами НАТО тощо.

Але все це ми маємо і зараз, тоді як Україні, котра прикриває собою Європу від рашистських орд, потрібно більше. Ми хочемо гранично чітких формулювань щодо своєї євроатлантичної перспективи. А також – п’яту статтю Вашингтонського договору, що передбачає колективний захист у разі нападу на одного з союзників.

В цьому питанні Київ безкомпромісний як ніколи. Президент Володимир Зеленський навіть зазначав, що він може й не знайти час на відвідини литовської столиці, якщо союзники не знайдуть «достатньо мужності» й не нададуть конкретику щодо її майбутнього в НАТО.

Втім, ввечері 10 липня у своєму зверненні глава держави зазначив дослівно таке: «Це честь для мене – представляти таких людей і таку Україну!». Вочевидь, це мало означати, що Зеленський таки прибуде у Вільнюс.

Інтрига зберігається і щодо головного питання: відкриють перед Україною двері в НАТО чи лише прочинять невелику шпарину. Нині на кону стоїть надто багато, аби наша держава та її союзники могли задовольнитися непевним другим варіантом.

Наталія Лебідь, Центр політичного консалтингу