Ядерні погрози Кремля. Що може зупинити Путіна
Поточний тиждень проходить під знаком навколоядерної риторики та погроз
Путін кілька разів звертався до ядерного шантажу, обіцяв «попестити» свою ядерну доктрину тощо.
Була новина про поновлення неофіційних контактів між США та КНР щодо застосування ЯЗ.
З важливого для нас – систематичні заяви РФ про нібито обстріли ЗАЕС з української сторони. Це спроба зафіксувати думку, що Україна є джерелом ядерної загрози.
Хоча всім очевидно – загроза АЕС на території України походить виключно з Росії. Кремль одним кліком може унеможливити будь-які ризики для тієї ж ЗАЕС. Але спеціально цього не робить.
Що тут важливе, на мій погляд.
Не варто обманювати себе твердженнями типу «якщо Путін віддасть наказ завдати ядерного удару – такий наказ не виконають». Я переконаний – точно виконають. Тому всі зусилля повинні йти на запобігання такому гіпотетичному наказу.
У тому числі – через позначення наслідків не лише особисто для Путіна та всієї його родини, а й для широкого кола російських елітаріїв, з усіма їхніми дітьми та домочадцями. Особисті наслідки мають бути жахливими і мати характер колективної відповідальності.
В ідеалі превентивно позначити «список ЯЗ» – росіян, які у разі будь-якого ядерного інциденту будуть поставлені поза законом та підлягають знищенню як міжнародні терористи/бенефіціари терористичного режиму.
Поки ядерною зброєю залякував лише корейський пупс, це сприймалося як екстремальний вид політики в орбіті КНР. Нині ж це глобальна загроза. І той самий Китай навряд чи зрадіє ескалації у цій сфері. Саме час приводити пацієнта до тями.
Оскільки на слово вірити Кремлю не можна, єдиний шлях – діяльна демонстрація намірів. Спосіб – передати ЗАЕС Україні під міжнародний контроль (МАГАТЕ). Це буде показник хоч якоїсь осудності.
Якщо ні – є досвід уповільнення іранської ядерної програми за допомогою на причетних осіб. Мимоволі напрошуються аналогії. Світ до цього неминуче прийде.