Жителі Шебекіно знали правду про війну. То чому ж мовчали?
Коли в лютому 2022-го почалися обстріли, з того боку було глузування на тему «навіщо ви самі себе бомбите»
Усі жителі Шебекіно мають родичів у Харківській області. Може, за дуже рідкісним винятком. У Білгороді – думаю, три чверті, крім тих, хто понаїхав здалеку.
Левова частка жителів Шебекіно та Білгорода до 2014 р. приїжджали до Харкова на базар, особливо на нічний.
Купа людей із Білгорода приїжджала до Харкова на футбол. Особливо – міжнародний. І на пристойні концерти.
Аж до зими 2022 р. жителі Білгорода літали з Харкова до Європи. Тихенько.
Перший, хто до кінця лютого 2022 р. зустрічав вас на залізничному вокзалі в Харкові з будь-якого поїзда, особливо з київського напряму – маршрутники до кордону/Білгорода.
По той бік кордону точно знали, що ніяких нацистів в Харкові немає.
Коли в лютому 2022 р. почалися обстріли, з того боку було дуже багато глузування на тему «навіщо ви самі себе бомбите». Навіть коли рахунок загиблих уже йшов на десятки.
Протягом року було багато радості з приводу виходу ракет із Білгорода в бік Харкова. Це ж так весело.
Бумеранг іноді набуває форми збройної російської опозиції.
Немає жодної зловтіхи, але і з емпатією якось не дуже. У Харкові такі ж мирні жителі, 1,5 мільйона. Було.
Після нашої перемоги все одно доведеться жити поруч. Добре б, щоб бумеранг дуже швидко вставив мізки на місце, і настало розуміння, що ворог не в Харкові, а в Москві.