Чи треба українським експертам спілкуватися з російськими медіа?

«Хороші російські» медіа – це медіа для росіян, які живуть у Росії і за її межами. Вони обслуговують інформаційні потреби аудиторії, яка більш-менш проти Путіна, проти війни і хотіла би, щоб Росія була менш агресивною і більш притомною. Це збігається з нашими інтересами, хоча, якщо розбирати дискурс у деталях, виникає багато нюансів.

Чи хотіли б ми, щоб ця аудиторія бачила адекватну, не спотворену і не забруднену російською пропагандою, картину подій в Україні і світі? Моя відповідь – так, бо нам це в принципі вигідно, хоча це, безперечно, не головна наша потреба. І не слід покладати на цю аудиторію надмірних сподівань.

Чи хотіли б ми, щоб до цих людей доносили українське бачення подій, а не обговорювали «нас без нас»? В принципі, якщо Україна хоче бути суб’єктом і ковалем свого щастя, то їй варто самій розповідати свою історію. Тому, якщо в «хороших російських» журналістів є питання про Україну до українців, на ці питання нам варто відповідати. Інакше вони шукатимуть ці відповіді деінде, і те, що вони там знайдуть і оприлюднять, може нам сильно не сподобатись і навіть зашкодити.

Чи є спілкування з «хорошими російськими» медіа участю в інформаційній війні? Ні, хіба що якщо вам склали шпаргалку спеціальні люди, які в українських силах оборони займаються інформаційною війною. Інформаційна війна – це не отаманщина і не партизанщина, де кожен стріляє з чого хоче і куди йому заманеться. Тому намагатися маніпулювати, пропагувати і розпропаговувати, «підривати зсередини» абощо, спілкуючись із російськими журналістами, не варто. Є запит на факти – давайте їм факти. Якщо питають особисто вашу думку – кажіть, але не забувайте уточнити, що це особисто ваша думка, а не факт.

Чи має бути якась самоцензура і самообмеження під час такого спілкування? Я думаю, що мусить бути. Не варто озвучувати речі, які можуть бути використані проти України, навіть якщо «ви так думаєте». Наприклад, я маю багато претензій до влади щодо її інформаційної політики в час війни, але в розмові з «хорошими російськими» медійниками залишу ці претензії при собі.

Чи варто вступати у відкриті дискусії з «хорошими росіянами», де ви ніби як представляєте Україну, а вони – «хорошу Росію»? Я б не радив. Україна нікого на це не вповноважувала.

Якщо людина, яку в Україні поважають і люблять, необачно вступила з «хорошими росіянами» в комунікацію, яка, на вашу думку, шкодить українським інтересам, чи варто її критикувати? Як на мене, варто – таким чином ми унормовуємо межі прийнятного для нашої умовно-уявної спільноти. Хоча, звісно, завжди будуть сміливці, які чхатимуть на ці межі, і яким частина аудиторії за це плескатиме.