Кремль стає все більш ізольованим від Заходу. І це дуже подобається Китаю

Візит китайського спецпредставника Лі Хуея до Європи залишився переважно поза увагою широкої громадськості. Хоча, наприклад, відомі усі заяви папи Франциска про «білий прапор» виникли у медійному просторі саме після цього європейського турне китайського дипломата. Чи було це не випадковим?

По-перше, чого римський понтифік може говорити щось вигідне китайським комуністам? Відповідь гранично проста – доля китайських католиків. Як відомо, у КНР є досить велика католицька громада, яка, на даний момент, відокремлена від спілкування з Ватиканом. Зроблено це було суто адміністративними засобами, і не визнається Ватиканом. Однак проблема залишається. Думаю, що римський папа пішов би багато на що, аби домогтися повернення під свою юрисдикцію китайських католиків. Але Франциск і сам по собі досить «ватний» тип, тому він, звісно, міг би здійснювати пропаганду в інтересах «Вісі зла» і без будь-яких китайських мотивів. Просто все те, що він зараз говорить, цілком може відповідати інтересам Китаю.

Але якими є ці інтереси Китаю зараз за умов російської агресії проти України?

По-перше, необхідно відзначити, що нинішній стан спав їх цілком влаштовує. Їм подобається, що офіційний кремль стає все більш ізольованим від Заходу. Відповідно, у нього не залишається альтернатив, окрім як посилювати залежність від Китаю. Якщо Петро 1й, згідно до офіційної імперської історіографії, прорубав «вікно до Європи», то його бункерний спадкоємець це вікно закрив, замінивши його «чорним ходом» до Китаю. І поки ситуація не зміниться, все спілкування росіян зі світом буде відбуватися через китайське посередництвом. Це, до речі, саме так виглядає будь-який протекторат. Коли ти здійснюєш будь-які зовнішні зносини з дозволу та посередництва «протектора». У випадку ж росіян і китайців, цей протекторат «добровільний». Тому – досить міцний.

По-друге, якщо китайців все це влаштовує, то необхідно потурбуватися про збереження стану справ. Як цього домогтися? Потрібно, щоб путінський режим зберігся, щоб він не міг врегулювати усі конфлікти і проблеми, але зберігав належний рівень легітимності всередині. Як цього досягнути? Потрібно, щоб росія і далі окуповувала частину України, щоб вона міцно зав'язла на українській землі. Так вона буде постійно потребувати китайських товарів, не зможе знайти їм альтернативи, не зможе знайти альтернативних місць, куди продавати ресурси.

Водночас, подальша ескалація, яка буде потребувати більшого занурення Китаю у війну, теж, мабуть, сильно їм не потрібна. Навіщо це все, якщо і зараз все протікає досить непогано? Значить, потрібен стан «ні війни – ні миру», який примусить російську сторону затриматися у нинішньому стані часткової ізоляції та повної залежності від Китаю на максимальний термін. Усі ці «заморозки» та «приморозки» цілком і повністю відповідають цим замислам. Навіть якщо у кремлі не сильно зараз хочуть щось заморожувати і вірять, що найближчим часом здобудуть перемогу. У Китаї, мабуть, не сильно і проти такої «перемоги», адже вона все одно, з їхньої точки зору, буде пірровою, бо вимагатиме витрати ще більшої кількості ресурсів задля досягнення неочевидних цілей.

Мабуть, якщо б російська сторона захопила всю Україну, втягнувшись у тривалу ізоляцію, партизанську війну та необхідність заліснювати геноцид, поглиблюючи ізоляцію, у Китаї б теж були не дуже проти, але і «приморозка» зі збереженням ізоляції росіян, їхніми великими потребами у зброї та обладнанні для відновлення військового потенціалу, та великою економічною залежністю від «метрополії» у Пекіні, теж цілком би їх влаштувала. Власне, про такий варіант і говорив Франциск: капітуляція або спроба домовитися про заморозку. Ну а чому понтифік говорить про вигідні китайським комуністам речі, ми можемо лише здогадуватися.