Сперечатися з «хорошими росіянами» немає сенсу. І ось чому

Чи варто сперечатися з Латиніною? Не тому, що вона «хороша росіянка», або «погана росіянка», або «шовіністка» і т.д. Вона просто кремлівський пропагандист «для розумних».

Російська влада давно сформувала досить широку категорію «пропагандистів для розумних». Вони не розказують про «розп'ятих хлопчиків», «європейських трансгендерів» та «біолабораторії» з «н-тами». Вони можуть навіть не вихваляти самого бункерного діда – досить періодично казати, що він «досить розумний» і «знає, що робить».

Їхня задача – ретранслювати потрібні ідеї, сіяти сумніви та зневіру, заражати інформаційний простір міазмами «руського міра».

Не знаю, скільки їх, але з тих, за ким епізодично слідкую я, точно по цьому напрямку працюють Венедиктов, Собчак та Латиніна.

Наприклад, зараз вони відпрацьовують тему про «єдність українців та росіян». У Венедиктова все як завжди максимально хитро. Він довго розмірковує про те, що по обидва боки кордону лишилося багато родичів, і вони знову колись почнуть спілкуватися, і взагалі буде колись як у Європі – «без кордонів». Латиніна ж діє більш прямолінійно, одразу почавши розказувати, як чудово жилося українцям у росімперії, і про нинішню «громадянську війну».

До речі, по відпрацюванню теми «нелегітимності Зеленського» їх теж можна було ідентифікувати. Венедиктов і тут діяв максимально хитро, видавши розлогий монолог, що «потрібне рішення Конституційного Суду, і щоб Зеленський не став путіним». Латиніна знову притягнула спеціально-навченого Арестовича і з ним уже відпрацювала усі тези.

Ще одна тема «пропагандистів для розумних» – т.зв. «Стамбульські домовленості», які, звісно, ніякими завершеними домовленостями не були. Усім їм наказано просувати тези, що «домовленості були дуже вигідні для України, а вона відмовилася». Так, дуже вигідні, із максимальним обмеженням армії, максимальним роззброєнням тощо.

Ще одна тема – «Україна ніколи не зможе повернути окуповані російськими військами території». Тут Латиніна взагалі видавала «шедеври». Мовляв, «Захід не дасть звільнити Крим», бо «українці там влаштують геноцид та етнічні чистки». Венедиктов просто щось белькотів про «врахування думок мешканців цих територій».

Там ще є багато всього, але я не буду це далі розвивати. Фактом є те, що мова – про пропагандистів. І на цьому всі питання мають бути зняті.

Але проблема у тому, що все це – лише верхівка айсбергу. Бо для західної аудиторії є свої пропагандисти. Від Такерів Карлсонів, до численних «поважних науковців», які пару разів з'їздили на Валдай, видали на російські гроші кілька книжок, і тепер розказують, що треба розуміти букерного діда, не можна допускати ядерної війни, а «в Україні все одно н-ти», а тому її «не шкода».

Це і купа політиків (правих, лівих, популістів), які розказують виборцям, що не треба допомагати Україні, не треба витрачати на це гроші, а треба дружити з багатими росіянами.

Зрештою, це прямі шпигуни, диверсанти, яких почали останнім часом все частіше затримувати на Заході. Нещодавно таких затримували у Польщі. Але треба розуміти, що останні акти саботажу на підприємствах, що мають стосунок до військової допомоги для України, або на транспорті – це теж не випадковість. А ще можете не сумніватися, що і до прямого тероризму теж справа неодмінно дійде.

Вербувати їх є з кого. Усі ці численні «радянські пенсіонери», небиті совки, сталіністи тощо. Пригадую, як «опозиційні росіяни» дуже обурювалися тим, як Латвія почала депортувати з країни пенсіонерів з російським громадянством. Мовляв, «ображають дідусів та бабусь, які прожили все життя у Латвії». Нещодавно у нас судили одного такого «дідуся» та ветерана КДБ, котрий наводив російські ракети на українських військових на Львівщині.

Можете не сумніватися. У Європі теж знайдеться чимало потенційних навідників. І вони навіть не ховаються. Усі російські та радянські збіговиська – це місця їхньої концентрації. Ми таке в Україні уже бачили раніше.

Ми часто забуваємо, що маємо справу з професійними будівничими імперії. Для них дуже важка задача – забезпечити всіх своїх громадян нормальними туалетами, але вони прекрасно знають, як будувати імперії. І головне – вони мають для цього багато, дуже багато грошей, які витрачають не на якусь «дурню» на кшталт каналізацій або шкіл з лікарнями, а саме на будівництво імперії. У тому числі – на пропаганду, інформаційну війну, диверсії та тероризм.

Вони це знають, люблять і вміють. І ніколи не шкодують ресурсів на «святе діло» – імперське розширення, адже ракова клітина не може не розширюватися та не поглинати.

Тому так, у все, що стосується імперського будівництва, вони вміють. Розширюватися, захоплювати, пропагандувати. Тут їх недооцінювати не варто, і розуміти, що їхній вплив – це дуже сильно далеко не лише крики ідіотів по центральному російському телебаченні.

А доводити їм щось щодо імперського минулого взагалі не варто, бо це, зрештою, не їхня справа. Україна – суверенна держава, чий суверенітет визнали росіяни одними з перших. Все, питання закрите. Наше право – викорінювати імперську спадщину. А через 100 років ми, можливо, захочемо її переосмислити. Але це буде наша справа. Ми не повинні доводити росіянам, що імперія – це погано. Не повинні доводити, що з усіх імперій саме російська була цивілізаційною ямою. Це просто не їхня справа. Суверенні народи самі мають право визначати, з ким які стосунки мати. І все.