Леся Українка – іноагент

Депутат Держдуми Андрєй Гурулев, який запам'ятався тим, що у вересні минулого року запропонував завдати ядерний удар по Великій Британії і перетворити її на марсіанську пустелю, відзначився новим креативом. Роздратування депутата викликало те, що якісь його співвітчизники несли квіти та дитячі іграшки до пам'ятника Лесі Українки в Москві.

От депутат і запропонував включити поетесу до списку іноагентів і демонтувати її пам'ятники в Росії. «Народилась і жила в Російській імперії, а ставилася до Росії, скажемо прямо, погано», – мотивував ідею депутат. А міг би й не мотивувати. Досить того, що Леся та ще й Українка. Звісно, іноагент.

На думку Гурулева, пам'ятник слід знести, а на його місці встановити інший – Кадирову, Пригожину або комусь із «вагнерівців». «А можна взагалі композицію: Пригожин і кілька його бійців», – цитують російські ЗМІ Гурулева, якого не бентежить, що запропонована ним кандидатура на іноагенти померла майже 100 років тому. Мовляв, у російському законі «ніде не сказано, що іноагент неодмінно повинен бути живий».

Що ж, коли так, перед російськими спецслужбами та законодавцями відкривається нове широке поле діяльності.

«На противагу всім законам людського співжиття, Росія рухається лише в напрямку свого власного уярмлення та уярмлення всіх сусідніх народів», – це слова кандидата в іноагенти Петра Чаадаєва. А ось інше його міркування: – «Бог створив російський народ для того, щоб показати іншим народам, як не можна жити. Самосвідомості у населення Росії ніколи не було. І немає її. І не буде її. І не треба її. Населення Росії, як і сама Росія, винятково існують як урок для світу». Щастя Чаадаєва, що давно помер, інакше машина збила б або «Новачком» почастували б. А так залишається хіба що могилу на Донському цвинтарі в Москві сплюндрувати й вулиці його імені перейменувати.

З Чаадаєвим мовби перегукується Олександр Герцен: «Ми не можемо звикнути до цієї страшної, кривавої, потворної, нелюдяної, зухвалої на язик Росії, до цієї літератури фіскалів, до цих м'ясників у генеральських еполетах, до цих квартальних на університетських кафедрах». Теж іноагент. Та ще й прихований бандерівець, цитую: «Добровільно приєднавшись до Великоросії, Малоросія виговорила собі значні права. Цар Олексій заприсягся їх зберегти. Петро І під приводом зради Мазепи лишив тільки тінь від цих привілеїв. Єлизавета і Катерина запровадили там кріпацтво... Нещасна країна протестувала, та чи могла вона встояти перед цією невблаганною лавиною, що котилася з півночі до Чорного моря і вкривала все, що носило російське ім'я, однаковим крижаним саваном рабства». Ну, як після таких слів не зруйнувати пам'ятник Герцену на Тверському бульварі в Москві і не поставити замість нього тому ж таки Кадирову.

Та найприкріше для російських можновладців, мабуть, те, що за великим рахунком до іноагентів довелося б зарахувати і чимало визначних «скрепоносців», від Петра І («З іншими європейськими народами можна досягти мети людинолюбними способами, а з російським не так... Я маю справу не з людьми, а з тваринами, яких хочу переробити на людей») до Достоєвського («Росіяни – народ, який блукає Європою і шукає, що можна зруйнувати, знищити лише заради втіхи») і навіть Солженіцина («Немає в цьому світі особини дрібнішої, більш наволочної та хамовитої, ніж кацап. Народжений у нацистській країні, відгодований пропагандою нацизму, цей виродок ніколи не стане Людиною. Його країна не має друзів: або холуї, або вороги. Його країна здатна лише погрожувати, принижувати та вбивати»)

Ні, мабуть, ці думки російська влада від населення приховає, бо якщо і їхніх авторів оголосити іноагентами, то хто залишиться? Кадиров з Пригожиним та його «вагнерівцями»?

Зате список іноагентів з числа померлих іноземців можна множити до нескінченності, починаючи від Наполеона І Бонапарта і заборонивши принагідно однойменний торт.