Росія пхається у Латинську Америку

Конкретно попхався Лавров. І не до Бразилії, як пишуть деякі колеги. Вірніше, і до Бразилії теж. Це у нього турне таке, що охоплює чотири країни – Бразилію, Венесуелу, Кубу та Нікарагуа і триватиме до 26 квітня.

Для візиту обрані найбільш дружні держави Латинської Америки, а вже далі хвилі підуть по всьому континенту. На це розрахунок.

У всіх ще на пам'яті недавні «миротворчі» висловлювання президента Бразилії. Цей – на відміну від лідерів решти трьох країн – обрав позицію начебто безстороннього «миротворця», хоча іноді дозволяє собі то пропонувати Україні «в обмін на мир» поступитися частиною території, то пропонує США припинити підтримувати Україну, щоб швидше закінчити війну.

Лулі да Сільві заважає не так війна, як санкції, адже Росія важливий постачальник добрив до Бразилії та Аргентини. І взагалі двосторонні торговельно-економічні відносини двох країн відзначаються тривалою стабільністю: так було і в перші дві каденції Лули, і за його наступників. Зазначу, що – незважаючи на російсько-українську війну – товарообіг між РФ та Бразилією у 2022 році сягнув рекордних 9,8 млрд. доларів.

Загалом же російський експорт у регіон зріс у минулому році на 3,8%, а експорт зернових на 48,8%. Яка частка в ньому вкраденого українського збіжжя, можна лише здогадуватися. Тому-то «миротворчі» заклики президента Бразилії близькі деяким його колегам на континенті. Немарно, добре відчуваючи настрої аудиторії, з перших хвилин перебування на бразильській землі про прагнення до миру цілком прогнозовано заговорив і Лавров.

Щодо лідерів трьох інших країн, то вони беззастережно підтримують російську агресію. Ніколас Мадуро ще на початку бойових дій у 2022 році висловив Путіну свою цілковиту підтримку.

Кубинський диктатор Мігель Діас-Канель, якого, до речі, під час візиту Лаврова, 19 квітня парламент країни має «переобрати» на новий термін, востаннє особисто засвідчив Кремлю свою вірність в ході візиту до Москви наприкінці минулого року. А зовсім недавно обурювався відомим рішенням Міжнародного кримінального суду щодо Путіна.

І, нарешті, свідченням особливих стосунків між російським та нікарагуанським режимами стало недавнє нагородження орденом «Дружби» сина нікарагуанського диктатора Лауреано Ортеги Мурільйо.

Поза сумнівом, в усіх чотирьох столицях Лавров обговорюватиме питання співробітництва в різних сферах. У політичній, як це можна виснувати з даного напередодні візиту інтерв'ю російського міністра, Лавров розсипатиметься в компліментах перед латиноамериканцями, знаючи, що це підхоплять ЗМІ цілого континенту, і закликатиме їх до побудови багатополюсного світу, який би покінчив з домінуванням США. Ця теза також має шанс бути прихильно сприйнятою в деяких країнах.

Спроб рекрутування «добровольців» для війни з Україною теж не можна відкидати, незважаючи на словеса про прагнення миру. Диктаторські режими, як відомо, з логікою не дружать.

І останнє. Пікантності візиту Лаврова до Бразилії додає та обставина, що наступного дня після нього там у рамках свого візиту до Бразилії, Аргентини та Чилі (18-26 квітня) має побувати президент Румунії Клаус Йоганніс, який також збирається говорити про Україну, але з позицій колективного Заходу.