До чого не можна звикнути на війні

Є одна річ яка до якої не можу звикнути на десятий рік війни.

Це діти.

Ну ось встав ти такий зранку, підняв бійця фразою: – Серьога, вставай! Ти сьогодні йдеш штурмувати Піски! – і поки він там материться у спальнику, виходиш прогрівати машину.

Флегматично підмітив що акум скоро здохне, випиваєш каву та їдеш в своїх думках на роботу.

І тут – діти.

Маленька зграя бешкетників бачить брудну машину з водїм в камуфляжі, та починають тобі махати маленькими руцями.

І ти вже забуваєш про свої проблеми, про щоб ти не думав, твоє обличчя розтягує посмішка і ти починаєш махати їм у відповідь.

Діти.

Ніяк не звикну. І мабуть і не звикну ніколи.