Валентин Кім Психолог

Як подолати стрес від війни. Чотири правила

Українці переживають нині величезне психологічне навантаження
фото: AP

Психологія стресу

Стрес призводить до зміни гомеостатичної рівноваги у нашому організмі. Гомеостаз – це ідеальний стан організму (дихання, кров'яний тиск, інтенсивність вироблення гормонів та ін.), необхідний для функціонування та розвитку.

Так ось стрес всю цю рівновагу руйнує, так як для виживання потрібна не рівновага, а… зовсім нова рівновага. Потрібна інша стратегія поведінки. Потрібен новий розклад роботи всіх частин та механізмів нашого тіла. Потрібні інші пріоритети у фізіологічних процесах. І все це нововведення теж має бути збалансованим. Воно називається алостаз. Або – алостатична рівновага.

Наведу приклад.

Ви сидите вдома та працюєте на віддаленні. Усі так роблять у наш неспокійний час. Ваше тіло в цей момент здійснює безліч непомітних, але дуже важливих процесів. Выдбувається потрібний темп дихання, підтримується необхідний для спокійної роботи відповідний (теж спокійний) серцевий ритм і кров'яний тиск, повільно протікає оновлення клітин тіла, яким настав час «на спокій», та їх замінюють нові клітини, яким «скрізь у нас дорога». Проводиться робота з підготовки до репродуктивних завдань (розмножуватися теж колись потрібно і до цієї важливої події потрібно бути готовим, а не як завжди!).

Неспішно усуваються хворобливі мікроби, ракові клітини та інші неприємні гидоти.

Але різко за вікном лунають сигнали тривоги і відбуваються вибухи від роботи ППО. Ваш організм миттєво реагує на це тотальною зміною пріоритетів. Йому вже не до розмноження та не до боротьби з повільними хворобами. Виживати треба тут і зараз. Тому боротьба з раковими клітинами та тканинами, що відмирають, миттєво припиняється. Потрібна клітинам глюкоза мчить із зон зберігання у м'язи. Зіниці розширюються, серцевий ритм частішає, дихання теж переходить у режим «супер інтенсив».

І це цілком виправдана реакція. Головне – вижити, інше – потім.

Правда наступного разу сидячи біля вікна за улюбленим ноутбуком ви будете і свідомо, і несвідомо прислухатися до звуків за вікном і чекати на черговий сюрприз від «братнього» народу. Ну і ваш організм теж буде у постійній бойовій готовності. Тобто йому хронічно буде не до розмноження та не до омолодження. Як я писав у минулому пості уявний стрес (чи віртуальний) викликає в нас такі самі реакції, як і реальний.

Важливо, що це викликає не лише зміщення акцентів у фізіологічних процесах, а й підвищує рівень витрати енергії. Кожен новий стрес (а вони в основному є віртуальними) викликає дедалі більші витрати на відновлення алостатичної рівноваги. Ось воно де! Аллостаз є комплексною реакцією, спрямованою на збереження гомеостазу.

Серія стресів, що триває, викликає виснаження всіх частин організму. Стрес потребує загострених реакцій. А на хронічне загострення жодних ресурсів не вистачить.

Мораль цієї розповіді така – якщо ми надто часто «включаємо» наші реакції на стрес (на віртуальний! це важливо, що стрес у цьому випадку не викликаний реальною загрозою) – то хронічний характер постійної включеності стає руйнівним. Аллостаз обходиться дорожче за гомеостаз. Так само як і мобілізований стан набагато більше коштує державі, ніж звичайне мирне життя.

Чи означає це, що для самозбереження ми маємо навчитися не реагувати на стрес? Не зовсім так. Реакція на стрес життєво важлива для виживання. Проте не менш важливими є і навички роботи зі стресом, які можна натренувати. Грубо кажучи, нам потрібно навчитися не тільки «вмикати» сигнал тривоги, а й «вимикати» його.

Допомагають у такому разі такі правила:

  1. Фізична активність. Як я вже писав раніше – нам потрібно буквально «втекти» від небезпеки. Тіло отримує фізичну активність та завершує звичний цикл відпрацювання стресу.
  2. Фрустрація. Негативні емоції мають бути проявлені. Скарга чи навіть плач допомагають зняти емоційну напругу. Не можна тримати все у собі.
  3. Переадресація агресії. Якщо ви відчуваєте гнів після стресу - вам життєво необхідно перенаправити його в безпечне русло. Каналізувати, інакше кажучи. Головне – не перенаправляти його на близьких чи випадкових перехожих. Раптом вони теж потребують переадресації – а тут ви!
  4. Соціальна підтримка. Ми соціальні тварини та звичайне людське спілкування містить колосальний терапевтичний ресурс. Нам потрібне спілкування з іншими представниками нашого виду. Інакше стрес лише посилиться. А воно треба?

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: