Повітря майбутньої Перемоги
Наша зневіра – те, на що розраховує ворог
«Звернення до нації» – сам жанр анонсованого нічного (за київським часом) виступу президента США Джо Байдена дозволяв чекати чогось особливого. Демократичний Захід прийняв, нарешті, виклик осі Зла? Схоже на те, але це чисто емоційна оцінка, не буду поспішати.
А вранці Генштаб видав свіжу інформацію про вчорашні втрати ворога. 1380 покидьків, 55 танків, 120(!) бойових броньованих машин! Здається, це рекорд від початку Великої війни, принаймні, відтоді, як такі зведення почали публікувати.
І що в цілому? Загальний настрій! Згадайте, як було ще вчора, як задовбали ці «часткові успіхи», і «режим тиші», тобто уперта мовчанка про те, що відбувається на фронтах Великої війни. Радості від катастрофічного для ворога першого удару Atacms по летовищах в Луганську і Бердянську, здавалося, вистачило на один лише день. А нині, ви ж відчуваєте, як змінилося повітря в Україні у цю сіру осінню п’ятницю, 20 жовтня 2023 року?
…Це не останні такі «гойдалки». Так знову нас вчать життя та історія: подібні війни, екзистенційні, виграють не армії та генерали, а нації, не уряди, не депутати, не президенти – а нації.
Народи їх виграють у повному складі, і програють – теж.
Ми вже звикли, коли кажуть, що воювати будемо всі. Не треба розуміти це буквально: пекти хліб, лікувати та вчити, платити податки – нині теж означає воювати. І важливо всім затвердити: не можна тримати такі слова за «чергові загальники».
Найголовніше не падати духом, наша зневіра – те, на що розраховує ворог, те, куди націлені ядерні (це не перебільшення!) ракети його пропаганди – в Мережі, на ТБ. Нам конче необхідно всім, у жодному разі не хайпувати, принципово стежити, щоб через нас не поширювалася «зрада».
Все, що перелічене вище – і є реальна участь у війні кожного українця. Якщо завжди вірити і знати, що перемога буде за нами, тоді вона обов’язково прийде. Даруйте за пафос. Нині я його не соромлюсь.