Чи можна виграти війну на одних емоціях

Проблема в тому, що виключно на емоційному рівні виграти гру в довгу не можливо.

Емоції здатні вигорати, вони стрибкоподібні, стресують.

Емоції перековані в переконання та світогляд дозволяють рухатися вперед за «будь-якої погоди».

Світогляд і відповідні навички робить з мобілізованого справжню машину для вбивства.

Бачу в інтернеті купу плачів «все пропало», заледве війну не програно.

Вони такі ж далекі від істини, як волання про легку прогулянку та перемогу в Тисячолітній війні з таким ворогом.

Поки ми живі ми нічого не програли.

І програвати як і здаватися не збираємось.

Так, очевидно, відчуваються ознаки кризи.

В тилу і на фронті.

Так, криза – це як ознака хвороби.

З одного боку сигнал що все погано, з іншого – стимул на швидкі, рішучі і можливо радикальні кроки.

В цьому плані криза – це шанс.

Шанс перебудуватися, зробити швидкі висновки і рухатися далі.

Нині ми всі як стиснена пружина.

Стиснена понад силу пружина або зламається, або розпружиться.

Українська нація не з тих, хто ламається від стиснення…

Тому зціпили зуби і вперед.

Вони самі не повмирають…