Кандидат Надєждін. Що задумав Путін?
Інтервʼю Надєждіна. Новий поворот чи лебедина пісня?
Борис Надєждін дав програмне інтервʼю в якому заявив, що першим ділом зупинить війну, але не збирається віддавати захоплені території. Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й Путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і по захопленим територіям (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза «ми не знаємо де буде лінія фронту» – актуальна для Надєждіна.
Отже, що все це означає?
- Надєждін кандидат від системи і всі його дії, так чи інакше погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтервʼю – погоджене з Кремлем. Повторюся: програма Надєждіна – це повна калька ідей Путіна за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрозою. Російський антивоєнний демократ – погоджується в усьому з Путіним крім НАТО. І така калька може зіграти непоганий жарт з російською владою.
- Головна інтрига сьогоднішнього дня – допустять його до виборів чи ні. Якщо не допускають, це інтервʼю – класична лебедина пісня, де політик говорить, ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вчора вже розіграли комедію з лідером партії «Нові люди», який поставив підпис в підтримку Надєждіна і гордо «нестиме прапор» знятого кандидата.
- Якщо Надєждіна допускають до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління Путіна з обнуленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі обʼєднання цих самих еліт в такому сміливому крокові. Тому, поки більш вірогідно, що навіть, якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх цепних псів.
- При цьому всьому треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий і системний Надєждін може почати отримувати підтримку від всіх, від кого тільки можна і обʼєднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від Путіна).
Тут, з однієї сторони ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів в Президенти (команда Кірієнка). Промах полягає в наступному: з однієї сторони треба забезпечити Путіну результат в 85%, а з іншої – показати в списку хоч когось із опозиції (незгодні з Путіни складають 22-23%). Група Кірієнка боялася зареєструвати 3-4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР , Нові люди) не вистачило б голосів, бо кожен з них мав би отримати щось в районі 4-5% і ризикнули висунути єдиного «опозиціонера»). І як результат мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.
Станом на зараз Надєждін – системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану Кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому, в разі допущення до виборів, Надєждін справді може повторити подвиг Навального (не Тихановської) і взяти хороший результат у столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. В іншому випадку – Кремль може просто підсунути свиню Путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить Путіна, що все під контролем) стане ворогом номер 1.
Отж, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді, у нас був би варіант, при якому існує вірогідність електорального бунту.