Путін знову прикривається жінками і дітьми. Що з цим робити?

Заява «глави ДНР» Пушиліна про евакуацію жінок та старих людей – частина плану Путіна по примушуванню нас до Мінська.

Примушування має кілька сценарних фаз:

• нагнітання та істерія (фаза вже почалася)
• Українські збройні сили «пішли у наступ» (провокація на обстріли з обов‘язковим підривом самими росіянами якогось роддому на окупованих територіях (все за сценарієм Каширського шосе)
• Паралельно на підконтрольних територіях «місцеві жителі» організовують мирні мітинги з вимогою до наших військ не стріляти
• В той же час робиться спроба захопити інфраструктурні об‘єкти «сочувствующими антивоенными активистами». Але зі зброєю.
• Ну і парарлельно росіяни обстрілюють всю прифронтову смугу по всій лінії розмежування.

Головне завдання РФ – зробити дестабілізацію критичною, паралельно росіяни спробують загострювати ситуацію на фронті. Ідеальний результат – змусити Україну підписати Мінськ.

Мінськ не вигідний нам і, напевне, він не особливо потрібен США, які руками України хотіли б максимально ослабити РФ.

Тепер щодо тактики РФ

1. Росіяни знову взялися за стару тактику зразка 2014 року: «посмотрим как они будут стрелять в женщин и детей». Це основа підготованої і зрежисовано і кампаніі по загостренню на Донбасі;
2. Керують всім цим процесом виключно росіяни. Очевидно, будуть задіяні і бойові підрозділи російської армії;
3. Операція планувалася давно і все з нею зрозуміло крім одного головного питання, пов’язаного з останньою фазою: якщо украінці не збираються йти на підписання мінських угод, що робитиме Путін. І варіантів тут, насправді, аж три:

• починається повномасштабний наступ по всій території України (вірогідність 15-20%;
• РФ визнає ЛДНР, вводить туди війська і на певний, доволі короткий час ситуація заморожується (вірогідність 30-40%);
• Конфлікт активно триває відносно довго (два-три місяці)і після цього виробляється новий компроміс (умовний Мюнхен-2 чи Мінськ-3). Що буде основою цього компромісу крім нашого нейтралітету поки неясно (вірогідність 30-40%).

Що має робити Україна?

1. Ні в якому разі не йти на підписання Мінська;
2. Не на словах, а на ділі почати консолідацію суспільства;
3. Ми маємо виробити наші компроміси, на які ми в результаті погодимося. Без компромісів ми не зможемо рухатися далі. Зараз, на жаль, поняття «миру» і «зради»узурповані двома політичними силами і ми не можемо вийти за межі цих двох парадигм. А без виходу – ми не зможемо дуже довго петляти. Час залізобетонних конструкцій вичерпується;
4. У світі ми маємо почати грати на кількох різних шахових дошках одночасно. Поки ми просто пробуємо натягнути мінський формат на стамбульський формат.