Авдіївка і «пастка Пригожина»

Доля Авдіїівки сьогодні багато в чому залежить від уроків Бахмуту. Оскільки сценарії надзвичайно схожі по своїй суті. Окупанти не планували влаштовувати таку грандіозну битву за Бахмут. Хоча вони і не представляють світил стратегічної думки, повними ідіотами їх теж не назвеш. Як і з Авдіївкою, вони спочатку намагались охопити Бахмут з флангів і перерізати постачання, але понесли колосальні втрати. Це призвело до того, що я називаю «пастка Пригожина».

Суть цієї пастки в тому, що при першочергових шалених втратах єдиний спосіб їх виправдати – це дати результат. І в цій ситуації втрати вже немають ціни. У росіян не існує поняття ціни, існує поняття результату. Тому Пригожин спокійно заявив, що втрати склали майже під 50 тисяч вбитими і пораненими, і ні в кого, крім Гіркіна, це не викликало шок. Чому? – Бо взяв Бахмут.

Ситуація під Авдіївкою повністю потрапляє в пастку Пригожина. Понісши колосальні втрати в техніці і людях, орківські генерали тепер не мають вибору, як брати місто будь-якою ціною. І саме це вони будуть робити.

Що це означає для нас? Знову ж таки уроки Бахмуту. Сам по собі Бахмут ніколи не становив стратегічної цінності, але він виконував стратегічну функцію. По-перше, ми вигравали час для підготовки нових бригад та отримання озброєння для свого контрнаступу. По-друге, знищення російських військ не давало їм можливості готувати їхні наступи і операції, оскільки більшість ресурсів йшли під Бахмут. На жаль, в певний момент, зосередження на Бахмуті як на цілі самій по собі, а не на функціях, які він виконував – завдало нам серйозної шкоди. І саме цей урок я сподіваюсь ми не повторимо.

Суть не в тому, чи зберегти Авдіївку будь-якою ціною, чи відступити. Суть в тому, як ми використаємо «пастку Пригожина» проти окупантів, щоб отримати перевагу на фронті вцілому, а не в одній битві.