Кілька думок щодо візиту Сі до РФ
Захід покладається на роль Китаю в убезпеченні ядерних ризиків
Отже. Сьогодні розпочинається триденний візит Сі до Москви. Озвучений напередодні Китаєм так званий «мирний план» з 12 пунктів, а також виданий МКС ордер на арешт Путіна, безумовно, додають уваги цьому візиту.
В той же час, очікування з приводу цієї зустрічі, думаю, дещо завищені. У тому сенсі, що інтереси Китаю, як і стиль їх впровадження, досить зрозумілі, а відтак – дозволяють прогнозувати «верхню точку» потенційної співпраці з РФ.
Якщо ми говоримо про можливий внесок Сі у досягнення миру, то у військовій площині Захід покладається на роль Китаю в убезпеченні ядерних ризиків, і це має сенс (РФ стає все більш економічно залежною від Китаю, а кількість торговельних операцій між коаїнами у юанях подовжує зростати). Заклик же Сі припинити війну прямо зараз сприймається радше в російських інтересах, оскільки такиймрозвиток події фактично фіксуватиме російську окупацію українських територій станом на зараз. Я б тут погодилась з колишнім послом США у Китаї Райаном Хассом, на думку якого Китай, навряд чи, може служити віссю, за допомогою якої може просуватися мирний процес. Але Китай точно може увійти до групи гарантів у рамках будь-якої остаточної мирової угоди, і відіграє важливу роль у реконструкції України.
У економічній та геополітичній площинах, навіть попри ордер на арешт Путіна, співпраця у межах, які не підпадають під санкції буде продовжуватися.
По-перше, війна актуалізувала антагоністичні союзи. Так, Захід став більш консолідованим, і у питанні безпеки точно проводить спільну політику. Але війна активізувала й неформальні антагоністичні союзи – Росії, Китаю, Ірану, Північної Кореї, зокрема. Погоджене більше десяти років тому будівництво моста між Китаєм та Росією через Амур запрацювало лише минулого року – РФ затягувала з будівництвом своєї частини мосту, і можна констатувати, що прискорила його через потребу такого сполучення після введення західних санкцій.
По-друге, в умовах санкцій, як справедливо зазначають експерти, російська та китайська економіки доповнюють одну. Дуже точно відзначається в одній з останніх публікацій в The Wall Street Journal, що Росія експортує природні ресурси, які необхідні Китаю для економіки, орієнтованої на промисловість (зокрема, нафту та газ). А Китай продає товари, які необхідні російським споживачам.
В той же час, і перебільшувати рівень стратегічності союзу Китаю та РФ не варто. Китай діє однаково що до Заходу, що до Росії, якщо це не відповідає його інтересам. Крім того, окрім конкуренції за Центральну Азію (у бік посилення ролі Китаю), з часом можлива й конкуренція за Африку (одна третина інвестиційних проектів – китайська) та Арктику (Китай поступово заходить у сферу впливу РФ).
Але стилістика візиту точно буде цікавою. Мудрість та хитрість у Китаї зображується одним і тим же ієрогліфом. Ну, подивимось.