«Російська демократія». Чому Кремль продовжує нести маячню?

Анекдот. Пєсков заявив, що «російська демократія» – найкраща.

От на кого розрахований цей чьос гібридів?

Згадала, як понад десять років тому Путін, типу, описав три політичні моделі на пострадянському просторі (в його розумінні): хаос (Україна, Грузія, Молдова; тобто країни, де є політична конкуренція); авторитаризм (країни ЦА); керована демократія (Росія). Звісно, Путін тоді мав на увазі модель Росії як найбільш перспективну. Хоча вже тоді було зрозуміло, що реальні трансформації можуть бути або знизу (ініціатива суспільства) або зверху (коли відповідальна влада); все інше – гра слів, не про перспективу країни, а про незмінність режиму.

І тепер можна констатувати, що немає ніяких ефективних проміжних форм (це все видимість, до певного часу). Це не про державу, а виключно про режим як самоціль. Є або демократія згори, або (якщо ми говоримо про країни ЦА) – лідер/влада з авторитарним стилем, але які ставлять завдання економічної модернізації і які ранніми пізно рухатимуться до демократизації (не пострадянський приклад, але тим не менше, приклад трансформацій в Південній Кореї – від хунти та автократії до демократії, бо була мета економічного процвітання).

Росія ж давно грає в ігри невідповідності. Невідповідності завдань 21 століття та політичним режимом. Вся ця проміжна форма, яка не має жодного відношення до демократії (конкуренції немає ні в чому) і є уже більшою за автократію, призводить виключно до консервації старих проблем та намагання законсервувати внутрішню ситуацію через агресію та мобілізацію на темі зовнішньої війни. В російських реаліях зміни неможливі ні знизу, ні згори. Далі це неминуче призводить до ксенофобії, фашизації та тоталітарного стилю. Що ми, власне, й спостерігаємо.