Питання Білорусі. Що українці знають про свого сусіда

Перше і головне: українці про білорусів, білоруси про українців знають вкрай мало, з цим потрібно працювати постійно:

• У Кампанії 2020 року всі конкуренти Лукашенка були «грою Москви» – і Тихановська, і Бабарико, і Цепкало.
• Тихановська – не лідер, а у кращому випадку символ опозиції, Об’єднаний перехідний кабінет – доволі слабкий, там кожен тягне ковдру на себе.
• Тихановська була прийнята Байденом, Меркель, Макроном, у Європарламенті, але є одна проблема – якщо вона не братиме участь у наступних президентських виборах, її легітимність полетить за вітром
• За 27 місяців після президентських виборів у Білорусі Тихановській та її команді нема що продемонструвати як успішну історію.
• У Литві (де Тихановська та Ковалевський перебувають фізично) до Тихановської ставлення, м’яко кажучи, непросте.
• Польща та Литва сприймають кабінет Тихановської як власний проєкт, і діють відповідно, це інструмент.
• У Білорусі 40% економіки (стратегічні галузі) належать державі, там потужний поліцейський апарат, і отримати 6-12 місяців за «неправильну» підписку у телеграм чи фейсбук дуже навіть можна.
• Далеко не всі, хто виїхав після протестів 2020 року з Білорусі, є опозиціонерами, часто люди просто хотіли пересидіти, але Лукашенко втримав свої позиції.
• Важливо: багато білорусів стають громадянами саме в еміграції.
• Стан білоруської мови – чудова ілюстрація, коли дві мови державні, і російська просто поглинає іншу. Білоруська та українська дуже подібні, можна розуміти без проблем.
• В Україні три білоруських підрозділи – Полк «Калиновського» (біля 300 бійців), Полк «Пагоня» (біля 40), батальйон «Терор» (входив до Полку Калиновського, біля 60 людей), всі вони підпорядковуються ГУР.
• Політична гра з Полком Калиновського, за моєю оцінкою, прагнення ОПУ подражнити Світлану Тихановську.
• Всередині української влади, за моїми спостереженнями, є прагнення «повернутися до плюшок» з Лукашенком.
• Наше законодавство не дозволяє офіцерам-іноземцям бути у складі ЗСУ, тому Полк Калиновського по суті – партизанський загін.
• Перспектива військової інтервенції калиновців з території України може позбавити Україну симпатій світової спільноти, а білоруська пропаганда волатиме про агресію НАТО.
• Думаю, що після поразки Росії режим Лукашенка можна буде змістити самими економічними санкціями.
• Тихановська не зустрічалася не лише з Зеленським, але і з Санду. Хоча вони – дуже схожі типажі (уточнення – зустріч була, але поки не в форматі візиту).

Моя позиція проста: Україна повинна вести діалог з усім білоруським середовищем, крім Лукашенка. Йому треба публічно видати «чорну мітку», максимально гучно.