Індія та Росія. Які стосунки у цих двох країн насправді?

Після вчорашньої звірячої атаки росіян на Київ у українців логічно полетіло багато блискавок у бік західних партнерів, які «роблять недостатньо щоб приспати чудовисько». Від партнерів вимагають більшого, і часто – справедливо. Звісно, в премʼєр-міністра Індії Нарендру Моді, який вчора прилетів до Росії і мило спілкувався з Путіним, полетіло не менше – бо як можна, коли росіяни таке роблять.

Президент України Володимир Зеленський назвав поїздку прем'єр-міністра «нищівним ударом по миротворчих зусиллях», назвавши візит «великим розчаруванням». У цій оцінці багато справедливого. Але треба аналізувати причини тих чи інших подій і розглядати їх у комплексі. В тому числі у поведінці уряду найбільшої країни світу. Бо світ складний.

У Індії і Моді особисто масштаб викликів відповідає масштабам країни:

1. Республіка оточена ворогами – Китай будує мережу баз навколо Індії і тисне в Гімалаях, Пакистан все ще сподівається взяти під контроль Кашмір. І вони діють разом.
2. Зростання Індії все ще дуже вразливе. Економічне розвиток і боротьба з бідністю вимагає постійного живлення економіки інвестиціями (переважно західними, японськими та корейськими) і енергоносіями (дешевими), а також доступу до ринків збуту.
3. Сам курс Моді створює купу проблем. Моді є представником релігійного націоналізму. Він хоче консолідувати країну на базі індоарійської ідентичності, що для країни з 21 офіційною мовою, чвертю дравідійського населення і 15% мусульман виглядає як сумнівний план. І вже на останніх виборах додав голосів сепаратистам – сикхам і тамілам.

З початком повномасштабної війни у уряду Моді виникла нова велика проблема: дрейф Росії у бік Китаю. Бо західні санкції змусили Росію шукати критичні для себе товари і критичні для себе ринки збуту саме у КНР. Надто близьке партнерство Росії і Китаю створює додаткові загрози для Індії, бо може посилити військовий і економічний потенціал її супротивника. В тому числі, наприклад, знизити залежність Китаю від маршруту торгівлі через Індійський океан. Який контролює Індія. Тому індійське керівництво хоче залишити Росії простір для маневру, щоб зберігати за собою важелі, які б могли відтягнути Росію від Китаю.

Для Індії життєво важливо, щоб Росія залишалася нейтральною у протистоянні Індії та Китаю. Але при цьому Індії важливо зберегти гарні відносини з США, Австралією, Японією, які є і джерелом інвестицій, і партнерами у військово – політичних альянсах, спрямованих проти Китаю. У Путіна, звісно, теж є бажання не залежати тільки від Китаю.

Відповідно, у нашій війні нейтралітет для Індії – цілком природний. І закупівлі російської нафти, особливо якщо доступні дисконти, теж. Індія другий за обсягами її покупець після 2022 року.

Проте Росія не може отримати всіх можливих бонусів від такої політики Індії. Санкції змусили банки різко скоротити операції з Росією, Росія продає нафту за рупії, а конвертувати рупії у долари, євро і навіть юані важко. Фактично, значну частину грошей російські компанії можуть витратити тільки на інвестиції у самій Індії чи на її державні цінні папери.

Якщо Захід справді хоче обмежити цю торгівлю сильніше, головний удар має припасти на флот, який транспортує російську нафту. Але тут ми повертаємося до дилеми Байдена: сильні санкції чи дешевий бензин. Байден поки обирає дешевий бензин перед виборами.

І ще один важливий акцент. Візит Моді не має затьмарити важливі тенденції: у багатьох напрямках (особливо технологічних) співпраця Індії та РФ згортається. За останні 5 років частка РФ в імпорті зброї досягла мінімуму за 60 років – Індія все більше купує у США, Ізраїлю та Франції. Тому що залежність Росії від китайських комплектуючих є прямою загрозою – в разі чого цю зброю буде неможливо обслуговувати. Плюс Індія остаточно локалізувала у себе виробництво сімейства ракет BRAMOS, яка була спільною з РФ розробкою.

Коротше, вчергове: світ дуже складний. З цим треба вчитися жити.