Наявність російського паспорта в Онуфрія – беззаперечний факт
Кілька думок про паспорт і виправдання
Реакція МПвУ на скандал з російським паспортом м. Онуфрія нагадує мені реакцію на «звон пливьот…»
Тоді:
1. Відразу оголосили фейком.
2. Почали писати в мережі «А ви готові вибачитися за фейк?» чи навіть «за провокацію».
3. Як тільки було доведено, що спів був, і був саме тепер, а не хто-зна коли, і що там таке співали регулярно – від МПвУ випустили недолуге виправдання, що «ну це трошки так, але насправді все треба розуміти зовсім по іншому, і ми за Україну, а всі решта – клєвєтнікі».
4. Ті, хто день перед цим гучно писали про «фейк» і «вимагали вибачень» – тихенько потерли дописи і зробили вигляд, що нічого такого і не було, а «звон» – то «прикре непорозуміння».
Тепер бачу те ж саме.
1. Інформвідділ МПвУ заперечує сам факт наявності громадянства РФ у м. Онуфрія.
2. Вірні чада пишуть гнівні дописи про фейк і провокацію.
3. Але вже за день виявляється, що то не фейк.
4. Тому м. Онуфрій особисто поширює плутане пояснення, що він «вважає себе громадянином України», а питанням паспорта «не цікавився». Просто хотів «завершити життя в Тройце-Сергієвій Лаврі».
В сухому залишку:
1. Наявність паспорта і громадянства РФ у м. Онуфрія – беззаперечний факт. Він офіційно його не припинив, і отримання закордонних паспортів РФ лише підтверджує це.
2. Виправдання, озвучені м. Онуфрієм - лише погіршують всю ситуацію. Бо він визнає глибоку ментальну і духовну залежність себе від Росії. Для нього Лавра в Росії - омріяний райок.
Я давно переконаний, що для Гундяєва «русскій мір» – лише технологія збереження і поширення влади, сам він в цю всю лабуду не вірить.
А от м. Онуфрій вірить. Щиро. Від душі. І своєю заявою (а стиль і вирази в ній – 100% вказують на його особисте авторство, це не підготовлений юристами чи помічниками текст, а саме його жива мова і думка) м. Онуфрій лише все це засвідчує.
3. Що насправді значно гірше для структури, яку він поки що очолює, ніж російський паспорт.
У нього не лише громадянство російське, у нього ментальна залежність від «руського міра», якої він не лише не позбувся, але навпаки - цінує та плекає її, як щось особливо важливе.
То може всім буде краще, і м. Онуфрію в першу чергу, якщо його давня мрія збудеться, і він замість того, щоби впертістю руйнувати авторитет Православʼя в Україні – поїде в свій омріяний райок під Москвою? І буде там тим, ким так хоче, щоб його сприймали – російським монахом-молитовником.