Художник Іван Марчук розповів, чому його не прийняли до себе шістдесятники
Іван Марчук: «У той час я мріяв тільки про мистецтво, несамовито працював і хотів виразитися у творчості так, щоб це приваблювало інших»
Народний художник України, лауреат премії ім. Тараса Шевченка Іван Марчук, який сьогодні відзначає своє 90-річчя, поділився маловідомими деталями стосунків із тогочасною інтелігенцією. У великому ювілейному інтерв’ю «Главкому» митець розповів, чому, незважаючи на взаємне захоплення, він тримався дещо осторонь руху шістдесятників.
Сьогодні Іван Марчук є відомим в усьому світі українським художником, але в радянські часи він тривалий час перебував під забороною. Митець згадує, що був особисто знайомий з ключовими постатями українського опору – Ліною Костенко, Іваном Дзюбою, Аллою Горською, подружжям Калинців та Галиною Севрук та іншими.
Шістдесятники захоплювалися новаторським стилем Марчука, який на той час створював щось абсолютно незрозуміле для системи, але надзвичайно притягальне. Проте, як пояснює сам майстер, він обрав інший шлях боротьби.
Саме ця зануреність у мистецтво, а не у відкриту політичну діяльність, робила його «одинаком» навіть серед однодумців. Втім, аполітичність не врятувала художника від переслідувань: система вбачала загрозу в самій формі його полотен, які не вписувалися в догми соцреалізму. Тиск був настільки шаленим, що протягом 20 років Марчука не виставляли і двічі відмовляли у прийнятті до Спілки художників.
«Я навіть був близький до того, щоб вкоротити собі життя. Якщо б не було такого шаленого тиску і обмежень, скільки б я міг ще створити?!», – зізнається ювіляр.
Цікаво, що першими самобутність Марчука визнали не колеги-художники, а вчені-фізики, яких він називає «передовим загоном». Саме завдяки підтримці фізика Віталія Шелеста (сина першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста) Марчук отримав можливість реалізувати масштабний проєкт – оформлення Інституту теоретичної фізики у Хотові, де він створив монументальні панно «Ярослав Мудрий» та «До далеких планет».
Через неможливість вільно творити на батьківщині, Іван Марчук був змушений емігрувати і 12 років прожив у Австралії, Канаді та США. Лише у 1988 році, напередодні розпаду СРСР, його нарешті прийняли до Спілки художників України.
Сьогодні картини майстра оцінюються у десятки тисяч євро. Зокрема, нещодавно на аукціоні Sotheby's його полотно «Тут спокій поселивсь» було продане за €72 тис., значно перевищивши початкові прогнози ціни.
12 травня, у День народження Івана Марчука, у столичному мистецькому центрі «Шоколадний будинок» відкриється постійна виставка його творів. Її родзинкою стане цикл «Шевченкіана», його цінність у тому, що всі картини серії зберігаються саме у музейних колекціях.